Завантаження ...
Новобудови Києва
Новобудови Києва

Війна малює кров’ю акварелі: Кращі вірші Ліни Костенко

Війна малює кров’ю акварелі: Кращі вірші Ліни Костенко фото
Сьогодні, 21 листопада, усі ми відзначаємо День Гідності та Свободи. Протягом останніх 636 днів ми щоденно боремося за нашу свободу та відстоюємо свою гідність.  

Вислови Ліни Костенко стають для нас особливо натхненні: "Ми не маємо права на поразку", — нагадує нам велика поетеса.

З цієї нагоди пропонуємо вам насолодитися віршами Ліни Василівни до Дня Гідності та Свободи. 

Зазначимо, що ще в 2015 році, під час спроб розірвати нашу країну, Ліна Василівна відправляла гуманітарну допомогу та збірки поезій зі словами підтримки на передову. 

На титулі однієї з книг вона залишила від руки легендарні строфи про "маленького сірого чоловічка", що накоїв чорної біди. Пророче вона попереджала світ: "Куди ж ви дивитесь, народи?! Сьогодні ми, а завтра — ви".

* * *

Підкрадається лихо нечутними кроками.
Але раптом зненацька зупиниться мить.
Почорніє село обгорілими кроквами.
І на білому світі війна загримить.

Захлинаються кров’ю і димом світанки.
Вигинає імперія хижий хребет.
По дорогах повзуть розчепірені танки.
Причаїлася свастика в літері Zet.

А ще світяться хатки в зимовій завії.
Ще не знає ніхто, що йому на роду.
Лиш над Києвом очі святої Софії
спопеляють навіки новітню орду.

* * *

Струснуло стіни і двигтіло довго ще.
Сирени вили, блискало на склі.
То що —
тікати? Бігти в бомбосховище?
А не діждав би фюрер у кремлі!

Хай сам боїться —
він уже вчорашній.
Посіють бомби —
ненависть пожнуть.
Сирени виють. А мені не страшно.
Хто не тікав, того не доженуть.

* * *

Зміряйте Росії температуру —
у неї біла гарячка.
Поставте діагноз —
у неї параноя.
Вона хреститься на ікони,
а бомбить церкви й кладовища.
Її священники благословляють убивць.

* * *

Ще трохи, трохи —
й зацвітуть морелі,
і облетять, як сон кореневищ.

Війна малює кров’ю акварелі.
Її палітра —
попіл пожарищ.

Її пейзаж —
руйновище кварталів.
Порожніх вулиць вицвіла пастель.
Хіба що десь крізь стогін з-під завалів
якийсь тюльпанчик раптом проросте.

* * *

Не дуже людям думалось про честь,
усе хотіли хліба і видовищ.
Колись була Мадонна Перехресть.
Тепер у нас Мадонна Бомбосховищ.

* * *

Обридли всі ерзаци і абзаци,
щоденний треш без чуда і легенд.
І весь цей діалог цивілізацій,
де бомба як останній аргумент.

Політики, учеплені за владу.
Глобальний світ, залежний від нікчем.
Обридло все. І хочеться в Елладу,
де ще боролись словом і мечем.

* * *

У нас вже підриваються на мінах.
В полях по обрій брухту і броні.
У нас стрічають люди на колінах
своїх убитих хлопців на війні.

Росли, росли — і виросли хлоп’ята.
Чиїсь кохані і чиїсь сини.
Щоб Україна не була розп’ята,
пішли боротись, — хто ж, як не вони?!

Господь їм сил подвоїв і потроїв.
Здолали все, подужали заброд.
Так виникає нація героїв.
Так постає з населення народ.

* * *

Вернулись люди — а немає стін.
Пройшла орда, жорстока і запекла.
Регоче диявол.
І встає з руїн
Сивий Янгол українського пекла.

* * *

Всі маски вже впали і всі королі уже голі.
І всі Златоусти усе вже сказали торік.
Виходимо з моря своєї гіркої недолі.
Заходимо в повінь усіх Вавилонських рік.



Сподіваємося, що в наша поетеса напише ще багато пронизливих віршів про нашу нескорену, непереможну Україну, а головним стане вірш про нашу Перемогу, яка неодмінно буде!

 
Приєднуйтесь до наших сторінок в соцмережах і слідкуйте за головними подіями: