Наші предки вірили, що кожна річ у хаті має особливу силу та здатна оберігати від зла. У побуті використовували не лише ікони, а й рушники, посуд, підкови та навіть дзвін. Кожен предмет мав своє значення і займав особливе місце в оселі.
Вишиті рушники
Рушники вважалися найсильнішим оберегом від «лихого ока». Їх розвішували над іконами, фотографіями рідних, вікнами та дверима, щоб захистити оселю від нечистої сили. Особливу силу мали весільні рушники та ті, що передавалися з покоління в покоління.
Посуд
Глиняний посуд, виготовлений власноруч, символізував життя. Він ніс у собі тепло та добрі думки господарів. Надбиті або розбиті речі у хаті не тримали — їх закопували в землю, бо вважали, що посуд «живе» і повинен мати завершення, як і людина.
Підкова
Підкова була символом щастя та достатку. Її вішали над дверима чи вікнами, аби нечиста сила не могла потрапити в дім. Існувало повір’я: знайти підкову означало привернути удачу, а кріпили її над входом господар і господиня разом, думаючи про добре.
Образи
Ікони займали почесне місце у кожній хаті. Біля них молилися вранці та ввечері, просили допомоги й миру. Образи завжди прикрашали вишитими рушниками, які підсилювали їхній захисний вплив.
Дзвін
Дзвін у хаті символізував небесний захист. Його мелодія відганяла зло і навіть знищувала вже наявну біду. Ритмічні удари асоціювалися з часом, що минає, і нагадували про духовний захист.
Покуть
«Червоний кут» був найсвятішим місцем у хаті, розташованим по діагоналі від печі. Тут зберігали ікони з рушниками, на Різдво ставили Дідуха й кутю для вшанування предків. Покуть вважався домашнім вівтарем, що приносив мир і оберігав від пожеж, блискавок та злих духів.
