Майже кожен помічав: варто комусь поруч або навіть на екрані телевізора позіхнути — і ви мимоволі робите те саме. Цей ефект не випадковий і має цілком наукове пояснення.
Про це повідомляє «Telegraf» з посиланням на дослідження вчених.
Емоційний зв’язок і дзеркальні нейрони
Одна з головних причин «заразного» позіхання — емоційна близькість між людьми. Дослідження показали: чим ближчою є для вас людина, яка позіхає, тим вища ймовірність, що ви повторите цю дію.
За це відповідають дзеркальні нейрони головного мозку. Саме вони дозволяють людині співпереживати, зчитувати емоційний стан інших і несвідомо його відтворювати. Позіхання в такому разі є формою підсвідомої соціальної синхронізації.
Еволюційний механізм виживання
Друга причина має еволюційне походження. У давні часи виживання залежало від злагоджених дій групи. Позіхання виконувало роль сигналу для синхронізації біологічних ритмів племені.
Коли один член спільноти позіхав, це запускало ланцюгову реакцію. Група одночасно переходила у стан підвищеної пильності або пробудження, що допомагало швидше реагувати на небезпеку.
Фізіологія і «охолодження» мозку
Позіхання має і суто фізіологічну функцію. Під час глибокого вдиху мозок отримує приплив прохолоднішого повітря, що допомагає знижувати його температуру після напруженої розумової роботи або стресу.
Коли людина бачить, як позіхає інша, мозок може сприйняти це як сигнал про можливий перегрів чи нестачу комфорту і запустити такий самий механізм «провітрювання».
Чому діти не підхоплюють позіхання
Цікавий факт: діти до 4–6 років майже не реагують на позіхання інших. Вчені пояснюють це тим, що механізми емпатії та соціального зчитування у цьому віці ще не сформовані.
Дитячий мозок лише вчиться розпізнавати стани оточуючих, тому автоматичне дзеркальне повторення дій з’являється пізніше.
