Американець Ренді Гарднер став відомим після експерименту з найдовшим неспанням, але згодом визнав, що цей досвід міг дорого йому коштувати.
Про це повідомляє Unilad.
У грудні 1963 року 17-річний Ренді Гарднер разом із друзями Брюсом Макалістером і Джо Марчіано шукав ідею для наукової виставки. Після обговорення підлітки вирішили спробувати побити світовий рекорд з найдовшого неспання.
На той час рекорд належав радіодіджею з Гонолулу на Гаваях, який не спав 260 годин. Гарднер, який захоплювався наукою, хотів перевершити цей результат і залишити слід на 10-му щорічному науковому ярмарку Великого Сан-Дієго.
Спершу задум був ще дивнішим. Друзі хотіли дослідити, чи впливає безсоння на паранормальні здібності. Згодом вони зрозуміли, що перевірити це складно, і зосередилися на впливі недосипання на мислення, пам'ять і фізичну активність.
"Ми були ідіотами, знаєте, молодими ідіотами. Перша версія полягала в тому, щоб дослідити вплив безсоння на паранормальні здібності. Ми зрозуміли, що це неможливо, тож вирішили вивчити вплив недосипання на когнітивні здібності та результати на баскетбольному майданчику. Все, що лише могли придумати", – згадував Брюс Макалістер в інтерв'ю BBC.
Як Ренді Гарднер не спав 11 днів
Хто саме проходитиме випробування, друзі вирішили підкиданням монети. Вибір випав на Ренді Гарднера. Коли про експеримент дізналися ширше, до Сан-Дієго приїхав відомий дослідник сну зі Стенфорда доктор Вільям С. Демент, щоб спостерігати за підлітком.
Стан здоров'я Гарднера також контролював лейтенант-командир Джон Дж. Росс. Батьки хлопця дуже хвилювалися, адже тоді ще не було зрозуміло, чи може тривале позбавлення сну бути смертельно небезпечним.
"Вони дуже хвилювалися, що це може бути чимось, що справді зашкодить йому. Адже питання про те, чи помреш, якщо не спати достатньо довго, все ще залишалося невирішеним", – сказав доктор Вільям С. Демент.
Перші два дні Гарднер тримався доволі впевнено. Він намагався не лягати, більше рухатися й залишатися на ногах. Але вже на третій день ситуація почала погіршуватися.
За повідомленнями NPR, у Ренді з'явилася сильна нудота. Пізніше додалися різкі перепади настрою, проблеми з концентрацією, порушення короткочасної пам'яті, параноя та галюцинації.
Що відбувалося з мозком без сну
Дослідники помітили, що Гарднера ще можна було підтримувати активним за допомогою фізичних занять. Він грав у баскетбол, боулінг та інші ігри, але щойно заплющував очі, одразу засинав.
"Він був у чудовій фізичній формі, тож ми завжди могли розвеселити його грою в баскетбол, боулінгом чи чимось подібним. Але щойно він заплющував очі, як одразу засинав", – розповів доктор Вільям С. Демент.
Пізніші спостереження показали дивну особливість. Мозок Ренді ніби дрімав частинами: одні ділянки тимчасово "вимикалися", тоді як інші залишалися активними.
Коли він грав у баскетбол, могли знижувати активність ділянки, пов'язані з аналітичним мисленням. А під час розв'язання математичних задач частини мозку, відповідальні за швидкі реакції, працювали гірше.
Рекорд і коротке відновлення
О 2-й годині ночі 8 січня 1964 року Ренді Гарднер офіційно побив рекорд. Він не спав 11 днів поспіль, або 264 години.
В останній день експерименту він був дуже дратівливим. Гарднер згадував, що різко відповідав журналістам, які знову й знову ставили однакові запитання.
Після завершення випробування його доправили до військово-морського госпіталю. Там лікарі спостерігали за роботою його мозку за допомогою електроенцефалографії. З медичного погляду серйозних гострих порушень тоді не виявили.
"Я спав трохи більше 14 годин. Пам'ятаю, коли прокинувся, я був розбитий, але не більше, ніж звичайна людина", – розповів Ренді Гарднер NPR.
Після цього його цикл сну нібито повернувся до норми. Сам експеримент допоміг Ренді та його друзям здобути перше місце на науковій виставці в Сан-Дієго.
Які наслідки з'явилися через десятиліття
Через багато років Гарднер розповів, що експеримент міг мати довгострокові наслідки. Приблизно у 1997 році він, за власними словами, майже втратив здатність нормально спати.
Він лежав у ліжку по 5–6 годин, міг заснути лише на 15 хвилин, а потім знову прокидався. Через постійне безсоння чоловік став дратівливим і виснаженим.
"Зі мною було нестерпно спілкуватися. Мене все дратувало. Це було ніби продовженням того, що я зробив 50 років тому", – сказав Ренді Гарднер.
Гарднер описував своє безсоння як своєрідну розплату за юнацький експеримент. Точної причини його проблем зі сном не встановили, але ця історія стала нагадуванням про те, що сон не можна сприймати як дрібницю.
Після подібних спроб Книга рекордів Гіннеса фактично припинила приймати заявки на рекорди з позбавлення сну через ризики для здоров'я. Останній офіційний рекорд становив 18 днів і 21 годину, але повторювати такі експерименти нікому не радять.
