Івана Купала – одне з найдавніших і наймістичніших свят в українській культурі. Його традиції сформувалися ще в дохристиянські часи та збереглися до наших днів.
Івана Купала – одне з найдавніших і наймістичніших свят в українській культурі. Його традиції сформувалися ще в дохристиянські часи та збереглися до наших днів.
Свято відоме своїми обрядами, пов'язаними з вогнем, водою та цілющими рослинами. Про те, чому Івана Купала святкують влітку та як виникло це свято, розповідає 24 Канал.
Історія свята Івана Купала
У ніч з 23 на 24 червня (за новим стилем) українці традиційно відзначають одне з найяскравіших і наймістичніших свят – Івана Купала.
Етнологиня Наталія Громова в інтерв'ю для "Української правди. Життя" зазначає, що свято Купала має дохристиянське походження. В той час люди вірили, що для отримання благ та захисту необхідно поклонятися стихіям чи богам, пов'язаним із ними.
За словами дослідниці, кожен купальський обряд і звичай мав на меті досягти якогось блага або уберегти людину від нечистої сили, що свідчить про збереження язичницьких елементів у традиції.
Свято було пов'язане з культом родючості, поклонінням сонцю та природним стихіям, від яких залежав майбутній урожай. За словами Громової, свято зародилося у день літнього сонцестояння – період, коли найдовший день та найкоротша ніч в році.
Як повідомляє Енциклопедія Сучасної України, перші згадки про Купала зафіксовано у літописних джерелах 13 століття. Водночас перший докладний опис подано у Густинському літописі 17 століття.
З приходом християнства його приєднали до дня народження Івана Хрестителя Предтечі. Попри спроби викорінити купальські традиції під час християнізації, вони збереглися серед народу.
За словами кандидатки історичних наук та етнологині Ірини Батирєвої, на початку 20 століття купальські обряди поступово втрачали своє значення а саме свято майже зникло через антирелігійну політику радянської влади.
У сучасному вигляді свято існує переважно як відновлена, а радше запроваджена в радянський період форма театралізованого дійства. Хоча магічний зміст давніх ритуалів значною мірою було втрачено, а святкування набуло переважно мистецького характеру, основні елементи язичницької традиції збереглися донині.
Серед них – плетіння та пускання вінків на воду, водіння хороводів навколо купальського деревця, розпалювання вогнищ і стрибки через них, ритуальні купання, спалення або втоплення деревця, знищення солом'яних куль чи опудал, а також проведення обрядової вечері.
Чому Івана Купала святкують влітку?
Суспільне Культура пише, що за григоріанським календарем свято Івана Купала припадає на ніч із 6 на 7 липня. У давнину ж воно було пов'язане з літнім сонцестоянням, яке припадало на 21 червня (або 20 червня у високосний рік).
Традиційною датою святкування Івана Купала була ніч із 23 на 24 червня. Після календарної реформи 2023 року святу повернули його історичну дату, і відтоді його знову відзначають у цей період.
Свято має язичницьке походження, але після календарних змін його дата змістилася більш ніж на два тижні та збіглася з християнським святом Різдва Іоанна Хрестителя. Унаслідок цього воно набуло нового змісту, а назва "Купала" трансформувалася в "Івана Купала".
Однак незрозуміло, чи був Купало божеством або міфологічним персонажем в уявлені давніх слов'ян, чи його образ виник уже після появи самого свята. Дослідники вважають, що ця назва походить від кореня "куп", що створює ряд слів, які позначають об'єднання людей, зокрема "вкупі" та "купно".
За іншою версією, вона пов'язана зі словом "купатися", адже важливою складовою обрядів є занурення у воду. Очищення через вогонь і воду здавна вважалося одним із найпоширеніших магічних ритуалів.