2 Жовтня 2014
1941
Вже вкотре не будую плани на кінець вересня, тому що знаю де буду. На три дні забуваю про всі справи та занурююсь у творчість. За цей час я нового дізнаюсь більше ніж за рік навчання. Ніч верстки завжди була безсонною, до того моменту, поки не змінили правила подачі конкурсних робіт у суботу до 22.00.
У цьому році на фестивалі «Золота осінь Славутича» я була вшосте. Вдома вже зібрала архів газет, блокнотів, дипломів, медалей та іншої атрибутики.
Вже вкотре не будую плани на кінець вересня, тому що знаю де буду. На три дні забуваю про всі справи та занурююсь у творчість. За цей час я нового дізнаюсь більше ніж за рік навчання. Гості, які приїжджають на свято дають справді вагомі поради, які знадобляться не тільки у професійній діяльності, а й у повсякденному житті. Ніч верстки завжди була безсонною, до того моменту, поки не змінили правила подачі конкурсних робіт у суботу до 22.00.
А все починалось у 2009 році. Я була в команді з старшими дівчатами, день пробігала на всі заходи, які відбувались і писала, писала, писала… Ми отримали почесне 2 місце. Моїй радості не було меж, емоції переповнювали. Це була якась ейфорія. У 2010 – 1 місце! Це було несподівано! Перед церемонією нагородження кожного року я переживаю одні й ті ж самі почуття.
Сцена. Спалахи фотокамер. Ми тримаємось за руки і я відчуваю як хвилюються всі з нашої команди. Пауза… Ми отримуємо ГРАН-ПРІ! Нарешті! Мій четвертий фестиваль – 2012 рік. Я плачу від щастя. Смак перемоги такий солодкий. Ми йшли до неї і ось вона у нас в руках! Бажана, жадана перемога!
Останні два роки другі місця наші. Вже змінився склад команди і тепер я була керівником. Відповідальність вдвічі, ні втричі більша. Конкурсна тема одна для всіх і це ускладнює завдання. Десять сильних конкурентних команд, але про це ми не думали. Ми не мали права програти.
Журі було в захваті від нашої роботи, але ми розуміємо чому важливо поїхати з перемогою команді з селища Басань, яке знаходиться у 40-кілометрах від Маріуполя. Їм ця перемога потрібніша. Це фестиваль дружби, дитинства та творчості. Дуже хочеться щоб він не був останнім.
«В твоей жизни будет много газет и много побед, но ты никогда не забудешь, что победа пахнет типографский краской» – ці слова на газеті «Молодіжний кур’єр» написала Майя Феліксівна у березні 2009, а вже у жовтні я була у складі команди на фестивалі. Пророцтво?
Щастя, коли о шостій ранку роздруковуєш газету, яку ти сам зробив і фарба, яка ще не висохла береться за руки.
Ніна Скочко
