Сьогодні ми зустрілися з ним аби поспілкуватися про епідемічну ситуацію у Славутичі, як взагалі лікують хворих на COVID-19, та якою Ярослав Вольський бачить медицину у місті Славутичі через 5 років...
Ярослав Вольський більше 20 років працює в сфері організації та управлінні охороною здоров’я має вищі атестаційні категорії в медичних напрямках. Кандидат медичних наук.
Наразі Вольський займає посаду генерального директора Славутицької міської лікарні та є депутатом Міської ради.
Сьогодні ми зустрілися з ним аби поспілкуватися про епідемічну ситуацію у Славутичі, як взагалі лікують хворих на COVID-19, та якою Ярослав Вольський бачить медицину у місті Славутичі через 5 років.
- Ви сказали, що прагнете якісної медицини у Славутичі. Наскільки зараз, на Ваш погляд, якісна медицина?
- Достовірно можу сказати, що якби я був на місці жителя Славутича, то медицина, яка є на сьогоднішній день в місті, вона мене б не задовольняла. Я думаю, що спочатку потрібно нам всім гуртом, тобтовсим зацікавленим особам, сісти разом за круглий стіл та розробити план розвитку. Над цим планом ми почали працювати на початку виборів і вже на 80% він сформований. Ми бачимо напрямок і сформували наші цілі. Ось наприклад, у нас є пацієнт, який потребує медичної допомоги. Ця медична допомога повинна бути: професійна, якісна, безоплатна та надаватись пацієнту в комфортних умовах.
- Наскільки зараз є безоплатна медицина в місті?
- На сьогоднішній день жодний житель Славутича не оплачує медичні консультації. Славутичани не платять гроші за роботу будь-якого медичного фахівця. Крім того ми залучаємо суміжних фахівців. Кожного тижня до нас приїжджають лікарі та приймають пацієнтів, і це все безоплатно для пацієнтів. Жоден пацієнт не оплачує прийом сімейних лікарів. Жоден пацієнт не оплачує лабораторне дослідження.
- Як відомо мер міста запропонував створити ковідне відділення. А як воно створювалося?
- Коли в Україні вперше з’явився COVID-19, то було менше інфікованих людей. Але потім ми побачили, що хворих все більше і більше. Коли зафіксували хворих на коронавірус у місті, то їх повезли незрозуміло куди. Одного відвезли в Переяслав, іншого в Ірпінь. Ми зрозуміли, що потрібно надавати допомогу інфікованим в нашому місті, але окрім потенціалу нам потрібні фінанси. Тому що потрібні засоби індивідуального захисту для медичного персоналу, потрібні медичні ліки для надання медичної допомоги. Уявіть, що за останні пів року ми витратили більше 100 тисяч гривень тільки на закупівлю рідкого кисню. Після того як мер практично одноосібно взяв на себе відповідальність, то я почав працювати над створенням ковідного відділення, над госпіталізацією хворих у наше відділення. 1 жовтня ми заключили договір з Національною службою здоров’я України, але кошти на ковідний пакет нам надійшли тільки аж 16 листопада. Тобто півтора місяця лікування пацієнтів з коронавірусомлягли на плечі славутицькій громаді. Виділили 400 тисяч гривень, але більшість цих коштів пішли на індивідуальний захист медичних працівників.
Також, дякуючи меру, лікарня закупила апарат штучної вентиляції легень експертного, європейського рівня на якому працюють досвідченні лікарі анестезіологи.
- Хто лікує людей з коронавірусом? Це славутицькі лікарі?
- Так, славутицькі. У нас є сформовані чотири команди. В команду входить один лікар-анестезіолог, один лікар-педіатр або терапевт, або лікар-інфекціоніст, один загальний лікар, це може бути хірург чи рентгенолог та 9 працівників середнього або молодшого медичного персоналу. І таких у нас чотири команди, які лікують хворих. У нас всього відкрито 30 ліжок: 26 знаходяться в терапевтичному відділені та 4 в реанімаційному.
- У вас лікуються тільки славутичани або й з інших тутешніх міст та селищ?
- Зараз для нас це важливе питання. У нас є пацієнти з навколишніх громад, наприклад ми лікуємо двох пацієнтів з Любича. За весь час пандемії ми вилікували більше 200 людей, у яких виявили раніше коронавірус, з них тільки двоє були не місцеві, один з Броварів, а інший з Переяслава, всі інші славутичани.
- За чий рахунок лікуються пацієнти з коронавірусом?
- За кошти, які отримала лікарня згідно договору з Національною службою здоров’я України. На сьогоднішній день пацієнт свої кошти практично не використовує.
- Відомо, що не вистачає медичних препаратів, як ви з цим справляєтесь?
- На сьогодні лікарня спроможна закупити значну частину необхідних ліків та витратних матеріалів.
От нещодавно спонсори нам допомогли закупити дуже дороговартісний препарат - ванкоміцин. Закупили нам його більше ніж на 50 тисяч гривень, і цього вистачить, щоб пролікувати 10-15 людей безоплатно, а практично врятувати життя.
- Якою Ви бачите медицину у Славутичі через 5 років?
- Медицина – це така специфічна сфера діяльності. Як казав Борис Тодуров, ми не таксисти, ми не обираємо варіант везти нам пацієнта чи не везти. І на відміну від приватних структур, ми маємо і зобов’язані надати медичну допомогу нашим жителям. І це наша відповідальність – відповідальність лікаря. Ми розуміємо пацієнтів, яким не має куди звернутись, тому що до Чернігова далеко, а до Києва ще далі, і залишається один Славутич в якому є поки що одна приватна медична структура та наша лікарня. І житель повинен зробити свій вибір, адже у двох закладах одночасно пацієнт лікуватись в перспективі не зможе.
- Стосовно лікарні то я думаю, що потрібно сформувати команду однодумців-професіоналів, це вплине на медичну структуру в нашому закладі. Сформувати якісний кадровий потенціал, яким тут декілька останніх років ніхто не займався. До речі, мій життєвий девіз: «Тільки разом». Мені буде достатньо одного року. Кожен славутичанин повинен бути впевненим, що коли він йде до лікарні, чи їде у «швидкій», він не має думати є в нього гроші на лікування чи немає. Він має бути впевненим, що йому нададуть якісну, професійну та безоплатну допомогу.
Я відчуваю і розумію, що кожен житель Славутича покладає на мене великі надії стосовно відродження медицини в місті.
Я запевняю кожного з Вас- в найближчому часі медицина в Славутичі буде професійною, самодостатньою та європейського рівня.
Нашими лікарям Славутич буде пишатись.
Бережіть себе, та будьте здорові!
Британ Дар'я
