Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

Міжнародний день пам’яті жертв спільнота 27 січня. Ця сумна пам’ятна дата запроваджена рішенням Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року.

Iнiцiаторами ухвалення документу виступили Ізраїль, Канада, Австралія, Росія і США, а їх співавторами - ще понад 90 держав свiту. Підтримали цю Резолюцiю ще 156 держав.

 «Голокост, що призвів до винищування однієї третини євреїв і незліченних жертв з числа представників інших меншин, буде завжди служити всім народам застереженням про небезпеки, що таять у собі ненависть,фанатизм, расизм і упередженість», - йдеться у Резолюції Генеральної Асамблеї ООН.

Дата Дня пам`ятi жертв Голокосту була встановлена 27 січня, бо саме цього дня 1945 року було визволено в'язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц - Біркенау в Освенцимі (Польща). Це один з найвідоміших і страшних таборів смерті.  З 1941 по 1945 роки на його території було знищено, за різними оцінками, від 1,5 до 2,2 млн людей,  з яких 1,1 млн - євреї. Цей табір проіснував довше всіх і увійшов в історію як символ Голокосту. Через два роки після закінчення війни тут був організований музей, який увійшов до складу Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Оскільки це був перший табір, який був звільнений в ході розгрому нацистських військ, він став квінтесенцією жорстокості, нелюдяності, істинного пекла на Землі.

Оголосивши 27 січня Міжнародним днем пам'яті жертв Голокосту, Генеральна Асамблея ООН закликала держави-члени розробити просвітницькі програми, щоби наступні покоління зберегли пам'ять про цю трагедію з метою запобігання в майбутньому актам геноциду та охороняти, як пам'ятки історії, місця, де відбувалися масові вбивства євреїв.

У багатьох країнах Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту має державний статус та проходить у свою дату. В Угорщині таким днем був обраний день масового переселення угорських євреїв в гетто - 16 квітня 1944 року. Період повстання у Варшавському гетто, яке проходило в січні 1943 року і було придушене, обраний як пам'ятний день в Ізраїлі. За єврейським календарем це день 27 нісана. Залежно від року ця дата припадає на один із днів між 7 квітня і 7 травня. За григоріанським ж календарем повстання почалося 19 квітня і було остаточно придушене 16 травня 1943 року. У Латвії пам'ятним днем було обрано 4 липня, коли в 1941 році були спалені всі синагоги. 9 жовтня 1941 року почалася масова депортація румунських євреїв. Це стало датою Голокосту в Румунії. День пам'яті жертв Голокосту в Німеччині проходить, як і в усьому світі, 27 січня.

Відповідно до  постанови Верховної Ради України від 5 липня 2011 р. № 3560-VI «Про 70-річчя трагедії Бабиного Яру» на державному рівні Україна вперше провела  жалобнi заходи Міжнародного дня пам'яті жертв Голокосту у 2012 році.

Слово «голокост» походить із грецької мови та має дві частини: holos, що означає «випалений», «цілковито спалений», та kaustos, що означає «офіра». Спочатку слово «голокост» мало релігійний підтекст, але також уживалося протягом сторіч стосовно катастроф та великого лиха, переважно пов’язаних із пожежами. Уже в середині XX століття слово «голокост» вживали в пресі щодо хвилі терору проти єврейського населення Європи, початого Адольфом Гітлером. Із середини 50-х років XX століття слово «голокост» загальновживане стосовно політики винищення нацистами під час Другої світової війни євреїв та інших народів Європи. У такому сенсі сучасне слово Голокост (Holocaust), на відміну від іншого його значення, пишемо з великої літери.

Відразу після війни почали з'являтися цифри, що показували жахливі злочини Третього рейху на території Європи та республiк Радянського Союзу по знищенню «неповноцінних» людей. У число неповноцінних, крім євреїв, входили слов'яни, поляки, цигани, божевільні, гомосексуалісти, невиліковно хворі.

На початку XXI  століття офіційно було оголошено, що таких установ нацисти створили близько двадцяти тисяч. До таких висновків під час досліджень прийшли співробітники і вчені Меморіального музею Голокосту, який знаходиться у Вашингтоні. Через десять років цей же музей оголосив, що знайшов нові місця дислокації подібних таборів смерті, яких, за їхніми підрахунками, в Європі було близько 42,5 тис.

Після закінчення Другої свiтової війни світова громадськість схарактеризувала дії нацистів як злочин проти миру і людяності та прийняла рішення судити тих, хто залишився. На знаменитому Нюрнберзькому процесі, який тривав понад десяти днів, була озвучена офіційна на той момент цифра вбитих євреїв – 6 млн з них -1,5 млн дітей.

Згідно з цими даними, у Польщі загинуло 3 млн євреїв, СРСР – 1,2, Білорусії - 800 тис., Литві та Німеччині - по 140 тис., Латвії - 70 тис., Угорщини - 560 тис., Румунії - 280 тис. , Голландії - 100 тис., у Франції та Чехії - по 80 тис., у Словаччині, Греції, Югославії було знищено від 60 до 70 тис.

Друга світова війна була також трагедією для i українських євреїв. За період з 1941 до 1945 року на українських землях загинуло близько 3 000 000 мирних жителів, з яких близько 850 000 — 900 000 складали євреї, що проживали в Україні. Тiльки в Бабиному Яру нацисти знищили близько 100 тисяч євреїв.       

Серед тих, хто пережив Голокост, велика кількість таких, кого з великим ризиком для життя переховували місцеві жителі. Ці люди, неєвреї, названі Праведниками світу, врятували від загибелі десятки тисяч євреїв. Станом на 1 січня 2010 року, за даними інституту «Яд Вашем», установлено 23 226  спасителів, яким надано почесне звання «Праведник світу». На частку Польщі припадає найбільше Праведників світу — 6 195 осіб, у Голландії їх 5 009, у Франції — 3 158. З колишніх республік СРСР найбільше Праведників припадає на Україну — 2 362. За кількістю Праведників Україна посідає четверте місце у світі після Польщі, Нідерландів та Франції.

У пам'ять 6 млн євреїв - жертв нацизму споруджені меморіали та музеї в багатьох країнах світу. Серед них: Музей Яд Вашем в Єрусалимі (1953 р.), Центр документації та меморіал у Парижі (1956 р.), Будинок-музей Анни Франк в Амстердамі (1958 р.), Меморіальний Музей Голокосту в Вашингтоні (1994 р.), Музей пам'яті 1,5 млн. єврейських дітей в Хіросімі та інші.