4 Лютого 2015
1936
Під час осінніх виборів до Верховної Ради України на сторіночках депутата міськради Анатолія Гладченка в соціальних мережах з’явилось повідомлення, в якому автор недвозначно звинувачував діючого мера Славутича в корумпованості та використанні адмінресурсу.
«Вовк у шкірі вівці – небезпека для громади
Для сторонньої людини міський голова Славутича В.П. Удовиченко такий собі добрий дядечко, який завжди посміхається та намагається повчати всіх тому, як розбудувати Україну (та при тому ніяк не прибере проблеми зі Славутича).
Насправді, все не зовсім так, тобто – зовсім не так. Ця людина є «совок», колись він був секретарем горкому комуністів та таким й залишився. Після Компартії у яких він тільки партіях не перебував?! Остання у переліку – Партія регіонів, де Володмир Петрович був активним членом ПРУ та виконавцем всіх рішень Януковича-Азарова.
Це зараз, намагаючись швидко змінити свій політичний окрас та прибитись до будь-якої провладної партії, він видає себе за активного прихильника майданівського руху та незалежної України. А ще недавно він відправляв нещасних «бюджетників» на проянуковські мітинги та тиснув на бюджетників, щоб вони голосувати за криваву Партію регіонів. При тому наш «добрий мер» ніколи не шкодував ані сил, ані часу, для тиску на опозиційних депутатів - де вмовляннями, а де погрозами - намагаючись «через коліно» зламати дійсних «майданівців» Славутича.
А чого варті спектаклі за участю його «кишенькових представників громади» та «пригодованих» гопників.
Влада для пана Удовиченко – це не тільки задоволення власних амбіцій, але ще спосіб для забезпечення власного добробуту. Незважаючи на гучні заяви міського голови про створення в місті системи підтримки підприємництва, жоден інвестор не може розпочати свій бізнес в Славутичі без отримання «погодження» міського голови. Отримання, так званого, «погодження» від міського голови також не надає гарантій забезпечення нормальної роботи бізнесу. У разі, якщо підприємець перестає бути лояльним до міської влади Петровича або починає не виконувати забаганки його вимоги, одразу включаються всі можливі механізми для знищення такого бізнесу.
Приватизація комунального майна також завжди проводилась в Славутичі лише під керівництвом особисто В.П. Удовиченко, який в багатьох випадках самостійно визначав навіть визначав покупців об’єктів такої «приватизації».
Що ж стосується комфортних умов життя в місті, то саме під керівництвом міського голови Удовиченко було доведено до банкрутства та фактично знищено комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства». Таке цілеспрямоване знищення комунального підприємства ставить під загрозу забезпечення міста життєво важливими послугами. Ситуація на підприємстві зараз така, що якщо терміново не провести реформування житлово-комунального господарства, то місто найближчим часом потрапить у житлово-комунальний коллапс (як колись сумно-відомий Алчевськ на Луганщині).
Виправити цю складну ситуацію, яка зараз утворилась в Славутичі, на цей час - коли при владі в місті залишились перефарбовані регіонали та антиукраїнські депутати приймають рішення не на користь міської громади, коли правоохоронні органи фактично не діють - майже неможливо. Славутич, як і вся Україна, потребує повного перезавантаження влади, зміни старої системи управління та недопущення колишніх членів Партії регіонів та їх прихильників до влади. Адже закон про люстрацію вже підписано президентом, то може почнемо виконувати його і на цій території, окремо взятої від української України.
Я впевнений, українці найближчим часом, на виборах до Верховної Ради, зроблять вірний вибір, який і послугує початком дієвого очищення влади від старої та корумпованої більшовицько-олигархічної (бандитської по суті) гвардії. Майбутнє у Славутича є, але без старих збанкрутілих політиків!».
Реакція міського голови не примусила себе довго чекати: на найближчому засіданні міської ради він оголосив, що подає до суду на депутата. Після цього повідомлення в соціальной мережи було видалено автором.
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про захист честі, ділової репутації та іміджу територіальної
громади міста Славутича
22.10.2014 на шпальтах веб-сайту мережі Інтернет «Facebook» Анатолієм Гладченко була розміщена стаття під назвою «Вовк у шкірі вівці – небезпека для громади». В даній статті наведені матеріали, які є неправдивими і шкодять не лише моїй діловій репутації, а й підривають авторитет міської влади та імідж м. Славутича. Такими матеріалами є викладена відповідачем на «Facebook»
Такі відомості, повідомлені в статті, принижують честь, ділову репутацію мене, як громадянина та головну посадову особу територіальної громади, а також підривають авторитет Славутича, оскільки характер висловлювань в статті створює негативне враження і відношення до позивача. Наведені цитати у статті також є припущенням і неправдивою інформацією, яка порочить ділову репутацію мене, як професіонала у своїй сфері, та принижують честь, ділову репутацію мене, як міського голову та підривають авторитет Славутича, оскільки подібні висловлювання не відповідають дійсності.
Ці вислови на сайті формують негативне уявлення у славутичан про те, що я, порушуючи Присягу та свої професійні обов’язки, приймаю рішення та працюю не на користь міської громади.
Відповідно до ч. 2 п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі- Постанова) з честю пов’язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов’язків.
Під поширенням інформації слід розуміти поширення її, в тому числі, у мережі Інтернет (ч.2 п.15 Постанови).
Отже, інформацію, викладену на сайті, слід віднести до такої, що поширена для необмеженого кола осіб.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або, які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Твердження відповідача про тиск на опозиційних депутатів є таким, що не відповідає дійсності, оскільки 13 депутатів (в тому числі й Гладченко А.А.) шляхом письмового повідомлення інформували про створення депутатської групи «Альтернатива» в Славутицькій міській раді Київської області для проведення спільної роботи та здійснення своїх депутатських повноважень (повідомлення додається). При тому, що міським головою не приймалось жодного рішення щодо створення депутатської більшості в міській раді. Для всіх створені рівні можливості.
26 листопада 2013 року мною, міським головою, особисто було підготовлено текст та направлено телеграму за № 07-04-11 до Президента України В. Януковича з вимогою підписати Угоду про асоціацію між Україною та Європейським Союзом на саміті Східного партнерства (телеграма додається).
Навіть, навпаки, за ініціативи та наполягання міського голови було прийнято рішення Славутицької міської ради від 02.12.2013 № 1250-37-VI «Про стан суспільних відносин в Україні» та рішення Славутицької міської ради від 27.01.2014 № 1313-40-VI «Про звернення до Президента України та Голови Верховної Ради України», які, в подальшому, прокуратура м. Славутича намагалася визнати незаконними в судовому порядку. Але, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 рішення Славутицької міської ради від 02.12.2013 № 1250-37-VI «Про стан суспільних відносин в Україні» залишено в силі, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2014 закрито провадження у справі за позовом прокурора м. Славутича до Славутицької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 27.01.2014 № 1313-40-VI «Про звернення до Президента України та Голови Верховної Ради України». Тобто, вищевказані рішення визнані законними та залишені в силі. Так кому ж я чинив опір і кого намагався зламати «через коліно», де хоча б один факт? Ці вислови містять лише брутальні звинувачення.
Разом з тим, депутати опозиційних партій були членами багатьох депутатських комісій, деякі з них навіть очолювали такі комісії, як: комісія з питань місцевого бюджету, фінансів, податкової політики (голова Швець О.В.); комісія з питань стратегії розвитку підприємництва, приватизації, орендних відносин, архітектури та будівництва (голова Гантімурова Н.А.).
Вищезазначені голови комісій після «Революції гідності», без будь-якого стороннього втручання, чи тиску достроково припинили свої повноваження за власним бажанням, про що свідчить рішення Славутицької міської ради від 14.03.2014 № 1386-44-VI «Про дострокове припинення повноважень голів постійних комісій ради» (додається).
Крім того, інформація відповідача про те, що я лише намагаюсь видавати себе за активного прихильника майданівського руху, є необґрунтованою та підлягає спростуванню, адже лише за період з грудня 2013 року по березень 2014 року було проведено близько 14-ти заходів з приводу зібрань «Майдану», одним із них була зустріч депутатів групи «Альтернатива» з виборцями (лист комунального підприємства «Міська телерадіокомпанія «Славутич» додається). Це свідчить про те, що я не тільки не чинив нікому перепон, а й сприяв у здійсненні ними своєї політичної діяльності. В грудні 2013 року мною, Удовиченко В.П., було складено повноваження Секретаря Славутицького партійного осередку Партії Регіонів та за власним бажанням я вийшов зі складу Партії Регіонів.
За визначенням пункту 18 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 № 1, згідно з положеннями статті 277 ЦКУ і ст. 10 ЦПКУ обов’язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача.
Отже, очевидним є факт що, інформація, викладена у статті під назвою «Вовк у шкірі вівці – небезпека для громади», є такою, що не відповідає дійсності, наклепом, викладена у формі образи, що вводить в оману жителів міста, принижує ділову репутацію не лише мою, а й підриває імідж як міської влади так і територіальної громади Славутича.
За регламентацією частини 2 статті 30 ЗУ «Про інформацію» інформація, викладена у формі наклепу, яка містить фактичні дані, не є оціночним судженням. Крім того, критика та оцінка дій з боку відповідача тлумачаться як такі, що містять в собі фактичні дані з огляду на характер висловлювань.
Отже, неправдива інформація, зазначена у вищевказаній статті, не є оціночним судженням, а є фактичним твердженням, що містить явні ознаки наклепу і образи.
Статтею 270 ЦКУ визначено особисте немайнове право на повагу до честі та гідності. Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є честь, гідність, ділова репутація (стаття 201 ЦКУ). Згідно з Конституцією України життя і здоров’я людини, її честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
Згідно зі ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Статтею 9 Закону України «Про інформацію» передбачено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію. Це право передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Але реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших осіб.
Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про інформацію» порушення законодавства України про інформацію тягне за собою в тому числі цивільно-правову відповідальність, яку несуть особи, винні у поширенні відомостей, що не відповідають дійсності. Інформація не може бути використана для посягання на права та свободи людини.
В даному випадку, інформація, висвітлена на сайті, зачіпає мої інтереси, оскільки є неправдивою, що шкодить діловій репутації позивача і принижує мої честь і ділову репутацію. Статті 297, 299 ЦК України встановлюють право на повагу до честі і гідності особи, а також на повагу до ділової репутації. Ці права в даному випадку порушені відповідачем.
Ст. 302 ЦК України встановлює обов’язок особи, яка поширює інформацію, переконатися в її достовірності. Тобто, перед тим як поширити непідтверджену інформацію негативного змісту щодо особи потрібно вжити певних заходів, щоб перевірити достовірність інформації, яка підлягала розголошенню, та не допустити порушення прав, свобод і законних інтересів. В даному випадку інформація перевірена не була, що дало змогу поширити недостовірну інформацію.
Пленум Верховного суду України своєю Постановою визначив, що під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладених в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному колу осіб або хоча б одній людині. Згідно зазначеної Постанови до відомостей, що ганьблять особу, слід відносити ті з них, які принижують честь, гідність і ділову репутацію громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.
Отже, оскаржувана інформація на веб-сайті крім критики та оцінки дій, містить конкретні факти, а також висловлювання, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність і ділову репутацію позивача в громадській думці з точки зору загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі і підлягають спростуванню. Негативна інформація, поширена про мене є недостовірною. А, отже, законодавець встановлює презумпцію недостовірності негативної інформації про особу. А на відповідача покладається обов’язок надання доказів достовірності поширеної ним негативної інформації.
Також вищевказаною Постановою Пленуму передбачено, що відповідач повинен довести, що поширені ним відомості відповідають дійсності. На позивача покладається обов’язок довести лише факт поширення відомостей, які його ганьблять, особою до якої пред'явлений позов. Мені відомо про необхідність подачі позивачем офіційного підтвердження від адміністрації сайта інформації щодо розміщення Гладченком А.А., а в подальшому й видалення з сайту даної статті. Але, такої можливості я не маю, оскільки місце розташування адміністрації в США: 1601 Willow Road, Menlo Park CA 94025, засновник та генеральний директор – Марк Цукерберг. Вважаю, що є очевидним розміщення саме відповідачем Гладченком А.А. даної статті. Адже, після того, як відповідач дізнався про мій намір звернутись до суду з даного спору, він одразу ж видалив вищезазначену статтю з сайту.
ЦК України у ст. 20 встановлює право обирати спосіб захисту порушеного права позивачем.
Пункт 3 Постанови Пленуму передбачає, що за загальним правилом відомості, що порочать особу, повинні спростовуватись у спосіб найбільш близький до способу їх поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на сході громадян, зборах трудового колективу, заміни документу та ін.).
Тому, інформація, яка викладена на сайті, має бути визнана судом недостовірною та підлягає спростуванню шляхом публікації на цьому сайті а також в друкованому засобі місцевої газети тим же способом, що і недостовірна інформація.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної, або юридичної особи. У разі, якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на відшкодування її за рішенням суду (ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про інформацію»).
За статтею 1167 ЦКУ моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
Внаслідок розповсюдження неправдивої інформації мені завдана моральна шкода та шкода іміджу м. Славутича, в зв’язку з протиправною поведінкою по відношенню до мене, у зв’язку з приниженням честі, моєї ділової репутації, та й не тільки мене, а й всієї територіальної громади міста. Адже, відповідно до ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади.
Компенсація за заподіяну територіальній громаді Славутича моральну шкоду, я вважаю, реально складає 306 тисяч гривень (сума визначена з урахуванням довідки відділу комунальної власності, послуг і приватизації управління економіки та соціального розвитку міста, що додається). Вказана сума коштів недоотримана місцевим бюджетом із-за недобросовісних дій відповідача.
Ці кошти могли б піти на ремонтування покрівлі споруди Центру соціальної реабілітації дітей – інвалідів м. Славутича та інших об’єктів соціальної інфраструктури міста. І, чи, після цього депутат Славутицької міської ради Гладченко А.І. може вважати себе чесною, порядною та добросовісною людиною? Він, як ніхто інший, має і повинен дотримуватись Кодексу етики, честі, порядності, добросовісного та ефективного управління територіальної громади міста Славутича, прийнятого та затвердженого рішенням Славутицької міської ради від 05.10.2007 № 347-16-V.
На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 9,27,30,31 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 15,16,23,201,270,1167 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 118-120 ЦПК України, -
ПРОШУ:
1. Інформацію, зазначену Гладченком А.А., на веб-сайті мережі Інтернет “Facebook” у статті під назвою «Вовк у шкірі вівці – небезпека для громади» визнати такою, що не відповідає дійсності.
2. Зобов’язати відповідача Гладченка Анатолія Анатолійовича спростувати вказану інформацію шляхом опублікування на шпальтах сайту мережі Інтернет “Facebook” та в щотижневій загальноміській газеті «Теледень Славутич» резолютивної частини рішення Славутицького міського суду Київської області в 15 денний термін з часу набрання рішенням законної сили, та довести на засіданні Славутицької міської ради Київської області до відома депутатів ради, присутніх і мешканців міста Славутича.
3.Стягнути з відповідача компенсацію за моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.
4.Судові витрати за сплату судового збору за подання позову в розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок стягнути з відповідача.
Міський голова В.П. Удовиченко
Але у четвер 29 січня, коли повинно було відбутися перше засідання Славутичского суду з цього питання, з’сувалося, що Володимир Удовиченко відкликав свої позов.
Чому він так вчинив?
Володимир Удовиченко, мер Славутича:
«Мета позову полягає в головному: захист іміджу міста Славутич в інтересах територіальної громади його жителів. У зв’язку з об’єктивною необхідністю, а саме: встановлення власника веб-сайту, на якому була поширена оспорювана інформація в мережі Інтернет, як співвідповідача по цій справі (а від знаходиться в Америці), а також величезні затрати на проведення відповідних експертиз, я залишив позовну заяву без розгляду».
Анатолий Гладченко, депутат горсовета:
«Мэр Владимир Удовиченко направил в суд ходатайство об оставлении дела без рассмотрения. Судья Малышенко удовлетворила ходатайство и оставила его иск без рассмотрения.
На мой взгляд, такие действия не поддаются никакой логике и здравому смыслу. Мне, например, до сих пор непонятно, что двигало этим человеком, когда он подавал свой иск в суд и почему он заявил ходатайство, чтобы суд оставил иск без рассмотрения.
Замечу, что в то время, когда идет война, экономический кризис, когда все силы и средства необходимо направить на проведение реформ, Удовиченко тратит деньги местного бюджета на подачу искового заявления в суд, а также загружает бессмысленной работой юридическую службу исполкома, которая финансируется из местного бюджета. Уж лучше бы эти ресурсы были потрачены на благие цели, чем на удовлетворение своих личных амбиций».
