Команда волонтерського проєкту PowerKit рятує бійців на передовій, виготовляючи унікальні повербанки з електронних сигарет. Вони вже передали військовим близько 850 павербанків різної модифікації та ємності.

Вихідні, коли більшість українців відпочивають від напруженого робочого тижня, команда PowerKit разом з волонтерами проводить у майстерні, де збираються зарядні пристрої для військових. В основі – акумулятори з одноразових електронних сигарет. Це молоді хлопці і дівчата, переважно із IT сфери.

За вихідні вдається виготовити 30-40 штук

Співзасновник та ідейний натхненник проекту Іван Волинець розповідає:

- На початку повномасштабного вторгнення я, Олексій Марчук, Дмитро Яременко (ми втрьох програмісти, працювали в одній компанії), а також Настя Латишева (QA-тестувальниця) і Наталія Єленевська (IT-художниця і моя наречена) поїхали на захід України та вступили, можна так сказати, у кіберармію. Тобто створювали петиції, "підіймали" сервери, влаштовували DDoS-атаки на російські сайти. Потім я спробував зробити самотужки прилад нічного бачення з відеокамери, бо і до того щось майстрував, паяв – мав таке хобі. Один екземпляр, куди я ще вмонтував плату, щоб можна було заряджати телефон, переслав на фронт. Відгук від військового був такий: як "нічник" працює не дуже (в повній темряві можна було побачити "цяточки" — інфрачервоні ліхтарі), а от як павербанк – клас!

Це стало поштовхом для нової спроби – Іван придбав акумулятори та почав майструвати пристрої саме для підзарядки гаджетів. Щось виходило, щось – ні, і тут в пригоді стала ідея про використання запчастин з одноразових електронних сигарет.

- Модель, що працює, – це була третя чи четверта версія, — продовжує Іван. – Ми замовляли додаткові деталі, інструменти — і закрутилось. Потім з Наталією (а саме вона створює всю графіку для нашого проєкту, а також провела перші великі збори донатів і зробила наше волонтерство комфортнішим, бо дбає про чай/каву, смаколики) виставили пост в інстаграмі, що ми робимо безкоштовні павербанки для ЗСУ і нам для цього потрібні електронні цигарки. За тиждень в нас кількість підписників виросла в десять разів – с 300 до 3000, був просто шквал повідомлень, які ми розгребли десь за місяць. Першими одноразки нам надсилали співробітники, бо ми й в робочі чати скинули заклик, згодом якийсь вейп-шоп прислав величезний ящик – це було так дивно, ми стільки цигарок не бачили.

Як показала практика, акумулятори з одноразових цигарок виявились дуже класними, вони витримують багато циклів без значного падіння ємності. Хлопці розказують, що досі тестують свої найперші моделі, зібрані навесні. Кожного дня розряджають їх і заряджають знов – і вони досі працюють, можна сказати, бездоганно.

"А зробите, щоб можна було рації заряджати?"

Перед тим, як застосовувати акумулятори, а підходять лише з електронних сигарет типу Elf bar (пласкі й ті, що намагалися підзаряджати кустарним способом, не застосовуються), вони проходять ретельну перевірку.

- В акумуляторів ми міряємо вольтаж, якщо він занадто низький, в роботу не беремо, відкидаємо непрацездатні. Відсоток таких невеликий, але він є, — пояснює Іван. – Всі, що не підійшли, скидаємо у коробку "з москалями" — таку назву елементам, які не працюють, дали сусідські діти, що допомагали нам на Львівщині. Далі робимо спайки по 4 чи 8 акумуляторів: для найменшого павербанку потрібно 20 штук, середнього – 40, а великого – 150 і більше. Далі все ізолюємо та отримуємо готовий для подальшого застосування великий акумулятор в термоусадці.

Іван уточнює, що в процесі виробництва змінився зовнішній вигляд павербанків. Спочатку в якості корпусу використовувались розподільчі коробки. Отвори для USB-виходів в них вирізались вручну, використовували пластиковий елемент, надрукований на 3D-принтері. Але згодом стали робити девайси циліндричної форми.

- Це звичайна каналізаційна труба – вона підходить просто ідеально, — показує Іван. – Знизу стандартна заглушка, в корпусі робимо отвори для кріплення шнурка, щоб можна було павербанк повісити десь на дерево чи на собі носити. Зверху кришка виготовлена 3D-друком. Деякі моделі ми робимо з ліхтарями, які можуть світити три доби без підзарядки. Додали до нього регулятор яскравості – це нам батько Насті підказав, який служить в ЗСУ. Бо це важливо на позиціях, коли не можна себе виказати, але треба щось підсвітити.

Мінімальна потужність павербанків, які виготовляє PowerKit, — 17 тис. мА-год – такої вистачить для того, щоб кілька разів зарядити телефон. Він має роз’єми USB Type-A та USB Type-С. З часом винахідники доробили девайс таким чином, щоб можна було підключати й інші прилади.

- Знов таки батько Насті у нас запитав: "А зробите, щоб можна було рації заряджати?" — згадує Іван. – Ми додали порт на 10 вольтів, укомплектували павербанки CDC-кабелями, щоб можна було під'єднати док-станцію для рацій. До речі, такі штекери розповсюджені – трапляються у роутерах, маршрутизаторах, мережевому обладнанні, тож, відповідно, і використання нашого зарядного пристрою розширюється.

Славутицький слід

Одна із засновниць проєкту, вже згадана вище Настя Латишева разом зі своїм батьком мають пряме відношення до Славутича. Неймовірну історію про її батька Олександра Латишева ми вже розповідали нашим читачам раніше на сторінках нашого сайту. Нагадаємо, Олександр, працівник зони відчуження пішки 4 доби пробирався із захопленого росіянами Чорнобиля до рідного міста Славутич. І дійшовши додому, буквально через день пішов добровольцем до лав ЗСУ, де і досі служить.

Настя згадує початок війни і ті страшні і тривожні дні:

- Ми були вдома у Києві. Я подзвонила мамі, подзвонила своїй сестрі, попитала, як в них справи, і подзвонила до свого тата. Тоді я дізналася, що він застряг у Чорнобилі. Весь персонал евокуювали, а його забули. Це така тяжка для мене історія. Він застряг на місяць, і було дуже складно. Як потім розповідам тато, він там знайшов самоселів, які залишились там після аварії. Вони там разом виживали, шукали воду, їжу. І потім він пішов з Чорнобиля пішки до Славутича, йшов чотири дні. Замість карти в нього була ручні замальовки місцевості від самоселів. І знати, що мій тато все це пережив, це дуже тяжка і дуже болюча для мене тема. Він така неймовірна людина, що коли він дійшов додому, товідразу через день він записався в ТРО, а вже через два тижні поїхав на навчання в армію. І зараз він служить на Бахмутському напрямку.

"Коли ворог влучив в генератори, ваші павербанки врятували пів батальйону"

На сьогодні PowerKit вже виготовили та передали військовим близько 850  павербанків різної модифікації та ємності. Але лист очікування на ці девайси лишається великим.

- У нас є спеціальна база, куди ми заносимо замовлення, щоб нікого не загубити, – цим займається Настя, – пояснює Олексій Марчук – ще один з засновників проєкту, який відповідає за текст про ініціативу у соціальних мережах. – Були навіть запити на сотню павербанків для цілого підрозділу – але це забагато, таку партію ми не можемо виготовити відразу. Звернення різні – є і від родичів військових, і безпосередньо від бійців – одного чи групи. Зараз у нас потреба приблизно у 250 павербанках.

Іван додає, що до процесу виготовлення павербанків долучається багато людей у різний спосіб. Хтось допомагає зі збором електронок, як, наприклад, екоініціатива студентів КПІ чи компанія "Розетка", у точках видачі якої можна залишити вживані одноразові сигарети. Хтось долучається, надаючи безоплатно комплектуючі чи інструменти, а хтось власним часом і руками.

- В цілому від початку до нас долучилось десь 60 волонтерів, — наводить статистику Іван. – Звичайно, не всі разом приходять, склад міняється, але це ті люди, які постійно з нами. Хтось дізнався про PowerKit від знайомих, хтось з соціальних мереж. Переважна більшість на вихідних приходить і збирає павербанки, але є й ті, хто бере "домашні завдання" на будні та приносить у суботу вже готові напаяні блоки. І це пришвидшує зборку, бо павербанки дуже важливі на фронті. Ми це бачимо з відгуків. Найприємніше, коли нам дзвонять хлопці й кажуть: "Ви не уявляєте, ворог влучив в генератори, нема чим зарядити ні рації, ні тепловізори, а тут ваші павербанки – та вони врятували пів батальйону!"