Чим запам'ятається минулий 2022 рік славутичанам

Неначе, звичайні числа 31 і 1. Але 31 грудня минулого року і 1 січня наступного - для багатьох громадян держав, у яких мешканці проводжають старий рік і зустрічають новий, це особливі дні. Адже в ці години казкової ночі згадують минулий рік та загадують бажання на новий рік.

Тому оглядаючи вікна сусідніх багатоповерхівок, народилось бажання, хоч трохи дізнатися, про що мріють славутчани. Першого, як і мало бути, зустрів чоловіка.

Олександр задав тон подальшим моїм питанням:

- У воєнний час свята не зовсім доречні. Але зустріч Нового року - це свято астрономічне, аполітичне і народне. Ми проводжаємо тяжкий 2022 рік - рік, у якому почалась відкрита агресія росії проти України. 24 лютого на нашу землю упали перші снаряди і прилетіли перші ракети. Почалася, так звана "спецоперація", або відкрита агресія ворога. З перших хвилин житель Чернігівської, Київської та інших областей відчули на собі "допомогу" північного сусіда. Кожен день над головами з боку білоруського сусіда літали бойові ворожі літаки. На першу добу початку війни місто вже відчуло біду, ворог захопив Чорнобильську АЕС. Потім тиждень відсутність світла. Їжа на вогнищах та мангалах. Потім ворог біля Славутича і у місті. Перші загиблі, біль і ненависть, важко, відступ ворога від нашого міста, важка інформація про наших полонених. Рік 2022 я буду згадувати довгі роки з розпачем та сумом. У греко-католицькій церкві, де відспівують наших героїв, які віддали життя за свободу і незалежність України, воїнів ЗСУ - земляків, настоятель отець Юрій якось сказав: "Храм до цього року не відчував стільки болю і не бачив стільки сліз".
- А що плануєш на 2023 рік?
- Кажуть, розкажи про майбутні плани та розсміши господа. А мрія у мене така, яка, мабуть, і у більшості жителів України - "ПЕРЕМОГИ, ПЕРЕМОГИ і ще раз ПЕРЕМОГИ та звичайно МИРУ. Я вважаю, що ми витримаємо усе, переможемо і відбудуємо нашу країну...

Алла згадує 2022 рік із сумом, але ж в майбутнє дивиться з надією і вірою в усе найкраще:

- Важко нам дістався 2022 рік. Не очікували ми цієї війни. Пам'ятаю черги, пам'ятаю відсутність світла у місті і квартирах. Згадую, як отримували хліб по картках. Важко було, сумно на душі. Ворог відійшов від атомної станції, а сум і біль залишились.
Важко і сумно чекати, але я вірю - ми витримаємо, вдача нам посміхнетеся. Ми чекаємо чоловіка і тата. А усім бажаю вдачі, віри в Перемогу, миру в державі, злагоди в славутській громаді, і усім нам спокою та добробуту.

Тетяна і Катерина - мама і дочка, на перше питання відповідають гуртом:

- Ми вважаємо, що нам ще пощастило. Тепло було, вода була, світла постійно не було на початку війни кілька днів. Ми живемо в різних куточках міста, але одинаково були приємно вражені людяністю славутичан.

Тетяна навела приклад, коли зовсім незнайома жінка біля мангала, на якому жителі будинку готували гарячу їжу, пожалілася на відсутність часнику. І зразу одна із сусідок пішла й принесла їй цілую жменю часнику, причому зовсім безоплатно. Її розповідь доповнила дочка :

- У моєму домі живе сім'я з Одеси, вони переїхали в Славутич всього місяців зо два до початку воєнної агресії. В родині маленький (приблизно 3.5 роки) дитина. Якось господиня написала в інтернеті прохання, щоб їй продали пів кіло цукру. Після цього їй відразу декілька містян принесли зовсім безплатно цукор, а до нього ще й манки та інших продуктів. Ця сусідка була ошелешена від такої доброти славутчан. Приготування їжі на мангалі мені дуже сподобалось тим, що я познайомилась ближче зі своїми сусідами.

Тетяна знову додає:
- А я була приємно здивована, що моя дочка так уміло розпалює мангал й успішно готує їжу. Я помітила, всі хто б не приїхав би до Славутича, кажуть про те, які в місті добрі люди. Й ми хочемо, щоб швидше настав мир, і наше місто знову стало мирним і гарним, в якому живуть толерантні, доброзичливі люди. Ми родом з Криму, але нам важко спілкуватися з тими знайомими і родичам, не знаходячись тут, намагаються нав'язати нам якісь свої роздуми про життя в Україні.
Ми хочемо побажати нашим співгромадянам перемоги, й щоб коли настане мир в країні, розпочати впроваджувати соціальні програми, щоб всі сусіди по-доброму заздрили жителям України, які стануть щасливими, успішними і добросердечними.

Трійця малюків, разом з татом, зустрілись мені біля дитячого майданчика.
Тато представляється - Євген. Він розповідає про важкі хвилини, коли лунала повітряна тривога:

- Увесь 2022 рік ми не покидали рідного міста. Важко було у перші місяці війни, коли сигнали повітряної тривоги супроводжувалися гуркотом авіаційних двигунів. Самого маленького брав на руки і шукав дві стіни. Важко. коли йдемо до дому, на сьомий поверх, а ліфт не працює.
В Новому 2023 році бажаємо славутчанам, щоб була Перемога назавжди і остаточно. Мирного неба, благополуччя і злагоди.

Я про себе, доповнюю - І ліфт щоб працював.

Для Анастасії 2022 рік залишиться у пам'яті відчуттям дійсного страху. Це відбулося у березні місяці, коли ворог наближався до Славутича. Вона з двома дітьми і родичами, серед яких також були діти, готувалися до від'їзду, почався ворожий обстріл.

- Ми сховалися у підвалі недобудованого котеджу. Вибухи продовжувалися, іноді вони були такі сильні, що здавалося неначе стінки підвалу і дах не витримають. Одного разу брат упав на нас, прикриваючи собою, думаючи, що дах дійсно упаде, але так не сталось. Дійсно, було страшно, в підвалі були тільки діти і жінки, лише один чоловік. Потім їхали, але так, що дорогу не запам'ятала. Повернулися до міста тижнів через два.
Нашому місту бажаю мирного неба, яскравого сонця і бути щасливими - це для усіх верст населення. А все це не можливо без нашої Перемоги. Нехай 2023 рік принесе на землю України мир, спокій і злагоду. А ще хочу, щоб Славутич мав розвиток. Необхідно, щоб молодь не покидала рідне місто, а поверталося сюди. Необхідно розвивати заклади культурно-розважальні, де молодь і молоді сімейні пари могли б проводити своє дозвілля, наприклад, як Голлівуд у Чернігові. Я розумію, що нам необхідна Перемога і мирне відбудування, але і про це не треба забувати, потрібно Славутич розвивати, тоді молодь буде затримуватись у місті. З переможним 2023 роком, рідні славутчани!

Вадим ІВКІН