Один день з історії Славутича

19 лютого 1987 року місто Славутич отримало свою назву, а також перейшло в підпорядкування Київській обласній раді.

Із трьох запропонованих варіантів – Славутич, Сонячне та Сонцеград – було обрано поетичне найменування Славутич. Як відомо, Славутич – це давньослов'янська і козацька назва найбільшої річки України.

Cаме на березі Дніпра-Славутича, неподалік села Неданчичі Ріпкинського району Чернігівської області, і планували зводити майбутнє місто енергетиків. Тут була екологічно чиста територія, поряд пролягала залізниця, якою можна доправляти вантажі для будівництва, а пізніше – швидко перевозити персонал Чорнобильської АЕС (адже власне для працівників ЧАЕС та їхніх сімей і будували нове місто).

Планувалося, що місто буде пов’язане з атомною електростанцією трьома шляхами: залізничним, автомобільним і річковим.

Проте вже перші свердловини показати, що обраний майданчик не підходить для зведення багатоповерхівок – тут зависокий рівень ґрунтових вод. У пошуках нового місця під будівництво стали рухатися вздовж залізниці від станції Неданчичі у бік Чернігова...

І зупинилися на залізничному роз’їзді Нерафа. Таким чином місто-супутник ЧАЕС розкинулося не біля річки, а посеред соснового лісу, за 12 км від першовизначеного місця.

У нашому музеї будівництву Славутича присвячено окрему експозиційну залу. Приходьте, щоб дізнатися більше про наймолодше місто в Україні, яке адміністративно належить до Київської області, але фактично є Чернігівщиною.

Фото з музейного архіву