Мистецтво задля перемоги. Письменник та художник із Славутича - Віталій Медвідь створює малюнки у техніці dotwork та продає їх, збираючи гроші на допомогу Збройним силам України.
Детальніше про свою діяльність він розповів в ексклюзивному інтерв’ю для Успіх in UA.
Віталію, доброго дня! Розкажіть, як давно Ви почали малювати та що спонукало Вас до цього?
Будь-який професійний художник відповість Вам, що малювати я ще не почав. Я, на нещастя чи на радість, аматор. У мене немає якоїсь академічної художньої освіти, я просто роблю те, що подобається, часто порушуючи всі правила, вимоги та канони.
Але, чесно кажучи, і начхати. У малюванні я вкрай егоїстичний, мені не особливо важливий результат і те, чи сподобається він комусь. Мені особисто він, як правило, не подобається. Зате я завжди балдію від процесу, від того, як плоска та нудна tabula rasa приймає твої фантазії та стає чимось об’ємним та наповненим. А також тим, як розкручується моток дроту в твоїй голові, а думки вирівнюються та заспокоюються.
Яким був Ваш перший малюнок?
Підозрюю, що жахливим, як і всі дитячі малюнки J Або таким же геніальним. Зовсім про нього нічого не пам’ятаю. Можу згадати перший, яким я залишився більш-менш задоволеним: знайшовши у приятеля набір листівок «Радянські космонавти», я скопіював простим олівцем у шкільний альбом Юрія Гагаріна, проте його льотчицька форма з медалями здалася мені нудною, і я обрядив Юру в скафандр, відібраний чи то у Гречка, чи то у Леонова, загалом попрацював «фотошопом» задовго до його появи.
Взагалі, змальовувати – це моя ганебна пристрасть, про яку краще нікому не знати. Занадто часто я бачу якесь приголомшливе фото – момент чи образ, схоплений кимось іншим, і спалахую: «А-а-а-а, хочу це у графіці!» З цієї причини я себе до художників і не відношу, я – малювальник. Або навіть змальовувальник.
У якій техніці Ви працюєте?
Щодо техник… Творчі люди, як правило, дуже надовго залишаються дітьми: хочуть спробувати все і від усього отримують задоволення. Мій перший запис у трудовій книжці – художник глиняної майстерні «Нерафа», потім я ліпив із глини та пластики, малював гуашшю на стіні розміром 3х2,5, вирізав статуетки з дерева, писав маслом на полотні, тушшю, олівцями, аквареллю та чим завгодно. Однак…
Є анекдот про те, як на конкурсі музикантів-віртуозів виступав чукотський виконавець. Після того, як представники різних народностей показували шедеври, у божевільному ритмі перебираючи пальцями на безлічі різних інструментів, старий вийшов і протягом хвилини човгав на варгані одну й ту саму ноту. Коли після виступу журналісти запитали, чи не соромно йому за таку одноманітність, він відповів: «Ці молоді все ще метушаться і шукають. Я вже знайшов».
Я вже на кілька років завис на чудовій техніці, яку дехто називає пуантилізм. Однак, пуантилізм спочатку – це малювання кольоровими цятками, а те, що роблю я правильніше називати dotwork або stippling – це малювання монохромними крапками або дрібними рисочками. Створення зображення таким чином дозволяє розслабити м’язи мозку та відправити його у медитативний стан. Кожен розслабляється як може.
Звідки черпаєте теми для своїх малюнків?
Питання не в тому, де взяти теми, питання в тому, як їх зупинити, упорядкувати та розставити пріоритети. Навколо дуже багато красивого. Мандруючи дорогою життя, головне дивитися не тільки під ноги, боячись спіткнутися, важливо крутити головою по сторонах, розглядаючи дрібниці, і піднімати очі до неба.
Втім, якби хтось винайшов девайс, здатний зупинити та зафіксувати ту деталізовану пишність, що часом пробігає перед заплющеними очима чи уві сні, я був би йому дуже вдячний.
Які матеріали використовуєте у процесі створення малюнків?
Якийсь час тому дочка подарувала мені крихітний блокнотик зі сторінками із чорного картону та білу гелеву ручку до нього. Я спробував і зрозумів, що влип. Зараз я збільшив формат до аркушів А3, але як і раніше використання такої «інверсії» – білим по чорному – при створенні зображень зачаровує мій розум.
Періодично чорний картон я заміняю на сірий, кольоровий або крафтовий папір, але суть змінюється не сильно, тільки до картону та гелевої ручки додається чорний лінер.
Чи презентували Ви свої малюнки широкому загалу?
У мене було дві персональні виставки у Славутичі та одна експериментальна колаборація у Києві, проте, на мій погляд, виставки – це для майстрів, здатних створити цілісну атмосферу, загальний настрій. Із цим складно. Ну і крім того, надзвичайно проблемно збирати по друзях та знайомих роздаровані раніше роботи для організації такого заходу.
Чи продаєте Ви свої малюнки?
До початку війни, розпочатої росією проти України, практично всі мої роботи розходилися як подарунки по друзям і знайомим. Мені було приємно усвідомлювати, що картинки дарують радість комусь близькому. Сьогодні малювання та продаж картин – це одна з можливостей допомогти ЗСУ, а всі, хто бере участь у такій допомозі, сприймаються близькими, тому так, увесь вільний час я малюю картини та їх продаю.Мабуть, я за все життя не намалював стільки, скільки за минулий рік. Потрібно сказати, що й попит значно зріс. На деякі роботи вишиковується черга з 4-5 чоловік ще до того, як я їх закінчу. Дуже дякую за це покупцям! Роботи доступні на моїй сторінці у Facebook.
Читайте також: «Будь-які кризи дають поштовх до творчості»: письменник Віталій Медвідь про свою діяльність та майбутнє української літератури
Чи пов’язана Ваша художня творчість із літературною?
Цього року я вперше провів експеримент. Мені захотілося спробувати освоїти акварель, і я вирішив це зробити, малюючи ілюстрації до своєї ще не виданої дитячої книжки. Акварель виявилася неймовірно примхливою та складною і подарувала мені скоріше філософський, ніж художній досвід роботи з шарами та створюваною ними глибиною. Поки не впевнений, що видавця влаштує якість робіт, що вийшла, але подивимося.
Чи маєте в планах вивести своє захоплення малюванням на новий рівень?
Я не дуже розумію, що означає новий рівень. Будь-яка діяльність, якщо виконувати її багато та із задоволенням, веде до вдосконалення. Малювати мені ні грама не набридло, незважаючи на хрускіт у спині, шиї та пальці, що викручує вечорами. Тому я продовжу і не збираюся зупинятися. Щодо ідей… Чи можна поділитися з кимось метеликом, що пурхає в повітрі? Можна водночас ні з ким та з усіма. Але метелик – ось він, а ідеї – ще не сформувалися, мозок ще у процесі творчості. До речі, якщо припустити, що Бог є і прийняти за основу, що ми створені на його образ і подобу, можна дійти несподіваного висновку: основна професія «отця нашого небесного» – це Творець, а основне життєве кредо – Любов. Це означає, що ми повинні, по-перше, вчитися любити, по-друге, вчитися творити. З цієї позиції, займаючись чимось, що не вимагає творчості та любові, ми віддаляємось від Бога. Тому, творіть і любіть!
Дуже дякую Вам за цікаву розмову!
Savchenko VIKTORIIA, uspih.in.ua
