Сімейна лікарка Олена Мельник їздила між танками на виклики, залишаючись з пацієнтами під час окупації селища Михайло-Коцюбинське. Лікувала людей вдома, возила хворих до лікарні в Славутич через російські блокпости, привозила ліки з Чернігова. За це Олену Мельник нагородили відзнакою Президента "За оборону України".
Олена Мельник розповідає, донька-студентка була в Києві, чоловік пішов воювати, а вона лікувала людей.
Олена Мельник, сімейна лікарка. ФОТО: Суспільне Чернігів
"Кожен ранок починався з того, що я виходила, їхала на виклики, якщо мені люди телефонували, що треба – комусь погано або захворіла дитина, або ще щось. Я на велосипед, об’їхала зранку всіх, і до восьмої ранку я зазвичай в центрі"
Жителька Михайло-Коцюбинського Галина Ніконенко згадує, що без допомоги лікарки не залишався ніхто.
.jpg)
Галина Ніконенко, місцева жителька. ФОТО: Суспільне Чернігів
"Вона нікого не залишала, вона до всіх їхала, їхати не могла – йшла пішки. Ми кожен день ходили до центру, і кожен день стояв натовп народу – чекали Олену Петрівну. Хто за ліками, хто за чим".
Ліків не вистачало. Спочатку ще працювали аптеки, і на деякий час вони допомогли з медикаментами, каже Олена Мельник.
.jpg)
Олена Мельник під час прийому пацієнтів. ФОТО: Суспільне Чернігів
"Ми ділили пігулки – пластиночку на половину і по п’ять таблеточок давали людям пігулки".
Далі, розповідає лікарка, почали їздити до Славутича. Купували ліки, відвозили до лікарні хворих і породіль. Їхати доводилося через російські блокпости.
"Вони перевіряли машину, документи, телефон я ховала, тоді я брала телефон на собі. Свій і нашого шофера ховала на собі телефон, тому що ми ж їхали, ми бачили, де вони стоять".
Під час першої поїздки до Славутича, четвертого березня, до лікарні везли майбутню маму Тетяну Геращенко. Вона проживала в Чернігові, а коли пішла в декретну відпустку, приїхала до батьків в Михайло-Коцюбинське.
.jpg)
Тетяна Геращенко з донечкою Вірою. ФОТО: Суспільне Чернігів
"Мені ставили кесарів розтин, а оскільки були в окупації, сказали, що тут не можна народжувати, ніхто не зможе зробити наркоз, тому треба було якось вивозити".
9 березня Тетяна народила донечку Віру без кесаревого розтину. 11-го їх забрали назад до селища.
"Те, що вона народила сама в Славутичі, це завдяки тому, що були поруч професіонали. Були інші жінки, яких вивозили, ми думали, що ми тут приймемо у них пологи, а там кесарили їх", – згадує лікарка.
.jpg)
Олена Мельник приймає пацієнтів. ФОТО: Суспільне Чернігів
Олена Мельник розповідає, в день, коли в Славутич зайшли росіяни, також була там. З лікарні забирали пацієнтів, зокрема потрібно було відвезти до села Пакуль новонароджену дитину.
"Була повна швидка людей. Нас чекали всі. Чекали росіяни, я не знаю, як вони нас не розстріляли, це просто неймовірно. В Пакулі ждала родина свою новонароджену дитину, вони їх там просили, щоб тільки пропустили швидку з цією дитиною. Стояв їх танк, і тільки ми проїхали, вони почали обстріл хлопців наших".
Окрім Славутича, сімейна лікарка їздила за медикаментами до Чернігова. Розповідає, одного разу з волонтером, на ім'я Олег мало не потрапили під обстріл дорогою назад. Згадує також поїздку в той день, коли росіяни почали виводити техніку.
За свою роботу під час окупації Олена Мельник отримала відзнаку Президента "За оборону України". Каже, особисто для неї це велика честь, та працювала не одна – допомагали інші медики, які на той час були в селищі.
.jpg)
Відзнака, яку отримала лікарка. ФОТО: Суспільне Чернігів
"Я не зробила нічого такого, щоб там щось надзвичайне. Це просто робота. Моя. Це моя робота".
Детальніше у сюжеті:
