25 червня скорботний день для жителів Славутича. Сьогодні ми прощалися з Героєм, захисником України, командиром роти морської піхоти - Олегом Буяло.
25 червня скорботний день для жителів Славутича. Сьогодні ми прощалися з Героєм, захисником України, командиром роти морської піхоти - Олегом Буяло.
У Свято-Іллінському храмі міста попрощатися, сказати дякую Герою прийшли славутичани, згорьовані рідні, друзі, побратими, усі, хто його знав і любив.
«…у всьому він був найкращий. Про це говорять сьогодні всі. Де б не вчився, чи це ліцей, чи це там, куди мріяв вступити, у своєму військовому вузі – він був найкращий. Про нього говорили лише добре. А ще командири казали, що вже там, на війні, Буяло – дорівнювало виконаному завданню. І це я кажу зараз не для того, щоб ви плакали, а для того щоб зрозуміти як ми осиротіли. Ми всі…
…І тому, щоб ми сьогодні не казали, по-земному нам буде боляче. Так, ми знаємо що він Герой, він навіть останнє завдання виконав, але нам від того не легше. І тому відповідальність наша наступна: що ми маємо зробити для того щоб пам’ять була не просто словами, а діями? Ми, ті хто ще живі повинні стати іншими. І саме в пам’ять про Олега і таких як він, про його побратимів, ми маємо змінити наше життя...» - сказав у своїй промові Іоан Шепіда, митрофорний протоієрей, настоятель Свято-Іллінського храму.
«Сьогодні Славутич плаче і сльози стримати важко навіть чоловікам. 21 рік... ця клята війна забирає у нас найкращих, дійсно найкращих. Тих, хто хотів будувати цю країну новою, кращою для нас, ті, хто не збиралися виїзжати звідси нікуди, бо щиро любив, без лукавства свою неньку. Захищав її зі зброєю в руках, не ховався. Олег був щирим, чесним, розумним. Саме такі мають будувати нашу країну. Але сьогодні ми тут, прощаємось...
… Олег, знав що останнє завдання може бути справді останнім. 21 рік - командир роти. Закінчив академію і вже на фронті. Як швидко наші діти стали дорослими. Якими мудрими вони стали… Ми маємо просити пробачення у родини, у батьків, бо ніхто з нас тут, у цьому храмі і мабуть у всьому Всесвіті не знає слів, які б вгамували це горе. Горе і біль, коли ти хорониш свою дитину. Пробачте нас будь ласка. І дякуємо за того воїна, якого ви виховали…» - сказав міський голова Юрій Фомічев під час прощання.
Низький уклін і щиросердні співчуття рідним, близьким, друзям, побратимам Олега Буяла. Низький уклін батькам Героя – Юрію Миколайовичу та Ірині Олегівні.
Вічна пам'ять Захиснику. Вічна слава Герою…