Почути крик душі ближнього

У Соціально-психологічному центрі м.Славутич проходить цикл занять з військовими, з метою підвищення та підтримки внутрішнього ресурсу, так як багато учасників бойових дій до початку вторгнення російських окупантів навіть уявити не могли, що підуть на війну. 
Зараз вони розуміють, що це дуже важко. Людина проходить трансформацію. Вони зізнаються, що бувають моменти, що ти не розумієш хто ти? Як жити далі в мирному цивільному житті? Складно в армії, але в реальному житті ще складніше. 



На тренінгу піднімається часто піднімається одне і те ж саме питання: Що сталося з людьми? Чому вони не підтримують? Чому такі байдужі до тих, хто ціною власного здоров’я і навіть життя захищав мирне населення від війни?
Ображає той факт, що колись завжди попутки підвозили, а зараз можуть проїхати мимо.  Махай-не махай! І це приносить біль.  



Цей пост для того, щоб цивільні люди не забували, якою ціною їм діється  життя і мирне буття. І що військовий - він також відчуває і біль, і образу. Він живий. І йому теж може бути боляче.
На тренінгу ми розбираємо такі ситуації, щоб звести до мінімуму конфлікт інтересів цивільних і військових.



А також хочеться привернути увагу населення до проблем військовослужбовців, які після поранення чи приїхавши у відпустку додому, опинившись у мирному оточенні, серед знайомих і близьких, відчули повагу і розуміння. Почути крик душі ближнього. Це важливо для всіх нас: уміти пам’ятати і бути вдячними за захист, ціною в життя.

Ольга МЕЛЬНИК, психолог СПЦ