Анатолію вже за 60 років, сам тренер родом з Черкаської області. До Славутича потрапив випадково, навесні минулого року, просто приїхав погостити до друзів і так закохався у наше затишне місто, що вирішив залишитись назавжди.
Приїхав у гості та залишився назавжди
- Розкажіть про себе, звідки ви і як потрапили у Славутич?
- Я приїхав до друзів, мені дуже сподобалось місто, так і залишився - сміється Анатолій - Мені вже за 60, до армії не беруть, тож я вирішив присвятити своє життя дітям, які хочуть займатись волейболом.
Приїхав Анатолій до Славутича вже під час Великої війни, тренер сміється, каже:
- Всі тікали за кордон, а я з-за кордону їхав проїздом через Славутич і навпаки залишився.
Про створення волейбольної школи
- Як вам прийшла ідея створити волейбольну школу у Славутичі?
-Завжди коли подорожую, навіть за кордоном, одразу шукаю спортзали, секції, так вийшло і тут. Коли приїхав до Славутича, почав дізнаватись, які спортивні гуртки є у місті, виявилось, що волейболу немає. Я написав пост у фейсбуці, запросив бажаючих займатись волейболом, запропонував створити секцію. Відгукнулося багато людей, так і почалось створення Волейбольної школи "СЛАВУТИЧ".
Тренер дуже вдячний Ульяні Єрастовій (начальник відділу молоді та спорту у Славутичі), яка позитивно відреагувала на пропозицію створення нової спортивної секції та допомогла з оформленням потрібних документів та залою для занять.
- Звісно, це важкувато, я працюю на основній роботі у першій школі, влаштувався туди різноробочим. А по вечорам вже займаюсь улюбленою справою, тренерством. - розповідає Анатолій
- Мене прийняли в Палац (ПДМ), як тренера гуртка з волейболу, за що велика вдячність директорці Наталії Шумейко та дякую директорці першої школи Наталії Бардаковій, вона дозволила займатись з дітьми на базі першої школи, у спортивній залі безкоштовно.
- Зараз ви орендуєте залу? (Заняття проводяться у СК "Олімпієць" та школі №1)
- Нажаль так, зараз ми винаймаємо залу для занять і сплачуємо оренду. Звісно хотілось би мати змогу займатись безкоштовно. Мені дуже шкода, адже заняття вимагають певних грошей, це і м'ячі і форма, якщо наприклад їхати на змагання, потрібно сплачувати автобус. Я розумію що зараз йде війна і дуже вдячний ЗСУ за те, що ми маємо змогу займатись.
Також тренування проводяться і на базі першої школи, але, як каже тренер, поки ходить не багато дітей, та й зала потрібна трохи більша для таких занять, тож основна кількість дітей ходить на тренування до "Олімпійця", де гурток орендує залу погодинно.
Про ініціативи у Славутичі
Анатолій розповів що мріє організувати змагання між школами у нашому місті. Він зазначив, що у нас є цілих чотири школи, і це відкриває великі можливості для створення захоплюючих та конкурентноспроможних спортивних подій.
За його словами, такі змагання не тільки стимулюватимуть розвиток фізичних навичок учнів, але й сприятимуть дружбі та взаєморозумінню між різними школами. Це може стати важливим етапом у формуванні спортивної культури та підвищенні зацікавленості дітей у здоровому способі життя.
Анатолій висловив впевненість, що у змаганнях між школами будуть зацікавлені як самі учні, так і весь навчальний колектив. Така ініціатива може стати важливим чинником у вихованні командного духу та конкурентоспроможності серед молоді.
Про проблеми волейболістів
-З якими проблемами ви вже зіткнулись?
- Труднощів не було ніяких, містяни та влада дуже гарно відреагували на мою пропозицію і всеціло допомогли у створенні секції. Стосовно проблем, можу сказати, що дуже хочемо їздити на змагання. Діти готові і це гарний досвід для них, але ж це все великі кошти, оренда автобусу, дорога...
Анатолій розповів що дуже хоче знайти спонсорів для їх спортивної школи, які б відгукнулись і підтримали юних спортсменів-волейболістів.
- Щодо пошуку спонсорів, ми активно працюємо в цьому напрямку, але на жаль, на даний момент нам не вдалося знайти підтримку. Проте, ми не втрачаємо надію і продовжуємо шукати можливості для фінансової допомоги.
- Які досягнення є у вашої спортивної школи? Чи їздили ви вже на змагання?
Зі старшими дівчатами та хлопцями ми їздили на Чемпіонат України - розповідає Анатолій - Змагались з дуже досвідченими командами, серед яких, ми звісно новачки. Але я все одно пишаюсь нашими досягненнями. Ми отримали визнання від тренерів та спортивної громадськості і будемо й далі тренуватись і рухатись вперед, до перемог.
Сьогодні волейбольна школа Славутича - не лише спортивний колектив, але і родина, створена завдяки наполегливості та відданості цього незвичайного чоловіка. Його історія - це приклад того, як одна людина може змінити життя міста через любов до спорту та бажання підняти дух спільності.
