Завантаження ...
Новобудови Києва
Новобудови Києва

Олегові Буялу посмертно присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена "Золота Зірка"

Олегові Буялу посмертно присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" фото

Згідно з Указом президента України №101 від 2024 року, лейтенанту Олегу Буялу, військовому 37 окремої бригади морської піхоти, посмертно присвоєно звання Героя України за виявлену особисту мужність та героїзм у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності країни. Він також отримав орден "Золота Зірка".

Лейтенант Буяло, народжений 12 квітня 2002 року в місті Славутич, Київська область, отримав вищу військову освіту у Військовій академії міста Одеса. У складі 37 окремої бригади морської піхоти він обіймав посаду командира роти вогневої підтримки та керував групою загальновійськового резерву батальйону.

Перший бій лейтенант Буяло прийняв 5 червня 2023 року на півдні Донецької області, де йому разом із групою вдалося зачистити ворожі окопи та захопити полоненого. Він володів винятковим лідерським стилем, завжди в перших рядах, мотивуючи та підтримуючи свій особовий склад.

Фото - Facebook: 37 окрема бригада морської піхоти

Коли особовий склад бачить, що їхній командир не просто поруч із ними, а в перших рядах знищує ворога, це додає людям впевненості, він був справжнім лідером", — розповів головний сержант роти вогневої підтримки.

Вже наступного дня, 6 червня 2023 року, Олег отримав наказ у складі групи вирушити в район окупованого Новодонецького. Під час наближення до населеного пункту ворог відкрив артилерійський вогонь. Частина групи була вимушена відступити на раніше підготовлені позиції. Тим часом лейтенант Буяло разом із своїми побратимами зумів бойовим шляхом прорватись в окупований населений пункт. Там морпіхи опинились в повному оточенні ворога.

"Ворог знав наше орієнтовне місце розташування. Проходячи повз наші позиції, росіяни почали нас гукати та пропонували здатися в полон. Розповідали байки про те, що нас нібито кинули, намагались психологічно зламати нас. Але в жодного з нас не було думок, аби здатися в полон без бою, тому замість погодження противник отримав бій", — згадує головний сержант роти вогневої підтримки, який перебував у групі лейтенанта Буяла.

У ніч проти 7 червня артилерійські розрахунки бригади разом із прилеглими підрозділами розпочали активні дії по позиціях російських військ, щоб допомогти бійцям вийти з оточення. Лейтенант Буяло взяв на себе корегування вогню артилерії. Зранку 7 червня група Олега успішно прорвала лінію оборони ворога та вирвалась з оточення після важких боїв.

13 червня лейтенант Олег Буяло взяв участь у своєму останньому бою. Під час цього операційного втручання він очолив групу бійців і вирушив на штурм одного з опорних пунктів противника, розташованого на стратегічно важливій висоті. 

Фото - Facebook: 37 окрема бригада морської піхоти

Підрозділ під командуванням лейтенанта Буяла успішно виконав завдання, вивівши ворога з його позицій. Однак для запобігання захопленню опорного пункту, противник вирішив використати артилерію. Приблизно о 9:50 внаслідок артилерійських ударів лейтенант Буяло загинув. На той момент йому було всього 21 рік.

Побратими Олега згадують його як порядного, енергійного та життєрадісного чоловіка. Вони стверджують, що він завжди віддавався служінню українському народові та своїй справі, користувався авторитетом як серед офіцерського корпусу, так і серед підлеглих.

"Попри його достатньо молодий вік, коли він очолив наш підрозділ, лейтенант Буяло одразу зарекомендував себе як відповідальний командир. Він знав абсолютно кожного свого військовослужбовця, з усіма підтримував контакт, спілкувався, ставився з розумінням. Він однозначно цінував свій особовий склад. А ми у відповідь його. Він був справжнім офіцером. Взірцевим, таким, яким і має бути офіцер", — розповів старшина роти вогневої підтримки.

"Він був дуже розумним, захоплювався історією, дуже любив читати. Був справжнім другом, ми багато через що з ним пройшли. Мав загострене почуття справедливості і ніколи не стояв осторонь, коли була потрібна його допомога. А ще Олег завжди мріяв бути морським піхотинцем, казав, що це найкраща робота у світі", — пригадує одногрупник Олега з військової академії, а нині командир одного з підрозділів морської піхоти "Лісник".

Його втрата є великою втратою для України. Нехай він завжди залишається в серцях тих, хто його знав і поважав. Слава Герою та вічна пам'ять!

Низький уклін і співчуття рідним, близьким, друзям, побратимам Олега Буяла. Низький уклін батькам Героя – Юрію Миколайовичу та Ірині Олегівні.

Вічна пам'ять Захиснику. Вічна слава Герою!

Приєднуйтесь до наших сторінок в соцмережах і слідкуйте за головними подіями: