Вчора, 31 березня, у Чернігові відбулась мирна акція на підтримку військовополонених нацгвардійців ЧАЕС.
Рідні захисників ЧАЕС та небайдужі жителі Славутича та Чернігова вийшли на площу у Чернігові, щоб привернути увагу до проблеми повернення наших хлопців додому.
Саме 31 березня 2 роки тому, окупаційні війська вивезли наших хлопців спочатку на територію білорусі, а далі на територію росії.
Є дні, коли значення наповнене позитивними емоціями, а є ті, що наповнені негативною інформацією. Таким у військовий час стало 31 березня 2022 року, коли російські агресори, покидаючи територію Чорнобильської АЕС, забрали у полон більше 150 нацгвардійців та цивільних працівників ЧАЕС.
На другу річницю захоплення полонених та їх вивезення за кордон України, у полоні російського агресора ще утримуються 103 полонених. Вже 768 днів вони знаходяться в полоні, піддаються тортурам, перебувають у тяжких умовах, їм не дають спілкуватися з родичами. Більше двох років їх не бачать рідні: батьки, діти, брати й сестри, дружини. Їх чекають з нетерпінням вдома, тужать, серце болить.
Про це говорили виступаючі на мітингу, який відбувся на центральній площі міста Чернігова в підтримку військовополонених працівників ЧАЕС та їх родичів. Разом із чернігівцями у мітингу взяли участь родичі військовополонених, які проживають у Чернігові та області.
Поруч з дорослими діти, молодші брати і сестри полонених нацгвардійців. Саморобні плакати, банери, прапори, у середині кола символічна клітина з полоненим, поруч два столи, за якими діти пишуть звернення до своїх родичів, які у полоні.
Дивлячись на обличчя учасників мітингу, я побачив незламність, мужність, а одночасно біль і занепокоєння за родичів, які ще знаходяться в полоні.
По завершенню мітингу над площею розносилися флаєри, по колу рушили авто з українськими прапорами та ланцюг учасників мітингу.
