З радістю на душі спостерігаю за тим, як з перших днів потепління славутичани дбають про своє місто. Комунальники прибирають сміття, прикрашають загальноміську територію, а мешканці Славутича створюють оазиси краси під своїми будинками, не зважаючи на те, чи це котеджна забудова, чи багатоповерхівка. Мандруючи містом, ти задивляєшся на те, яку чарівну красу роблять ці працелюбні люди.
Але найбільше помічаєш, як працюють твої сусіди, бо зрозуміло, що їхній результат праці доводиться бачити найчастіше.
З настанням весни і протягом усього сезону на прибудинковій території, де утворився справжній квітник, постійно господарюють жіночки-сусідки. Доглядають за рослинами, щось висаджують, прополюють, вибирають бур’яни, поливають, прикрашають декором і не тільки. Прибудинковий квітник виглядає доглянутим і дарує радість усім оточуючим. Цими вихідними вони також взялися за роботу.
«Сьогодні ми тут висаджуємо нові квіти. Будемо сподіватися, що приживуться. Нажаль, ось ці тюльпани вже котрий рік сидять і не цвітуть. У нас тут багато різних рослин. Щось купуємо, а щось нам привозять чи дарують. Ось там квіти приїхали з Мелітополя, а ось ці - з Харківщини. А цими кума поділилась – з дому привезла», - люб’язно розповідає Яна.
Молода господиня каже, що у цьому будинку живе з 2013 року, а за квітником доглядає з 2014 року. Разом зі своїм чоловіком зробили тут паркан, щоб тварини не зіпсували насадження.
«У нас тут багато квітів було. Але, нажаль, викрали. Ми тільки-но висадили. І так не одного разу було», - скаржиться Вікторія.
Жінка розповідає, що одного разу злодіїв застала їхня сусідка і почала сваритись. А ті кажуть, що ці квіти ж теж десь викрали, тепер і ми вкрадемо.
«Жодної рослинки, що тут ростуть, нами не вкрадено. Ми самі купуємо, або з нами діляться інші люди. Ми без дозволу нічого не беремо», - розповідає Вікторія.
Вона показує рідкісний вид нарцис, які вже не один тиждень прикрашають своїм цвітом ділянку. Розповідає про нововисаджені рослинки та ті, що ростуть тут уже не перший рік. Практично кожні з них мають свою історію. А у дбайливих руках все росте і цвіте у свій час. Якісь рослинки прокидаються на весні, деякі трішки пізніше, а якісь цвітуть восени до самих морозів.
Поряд поливає іншу клумбу ще одна жіночка. Каже, що тут ростуть іриси, лілії, петунії, фіалка триколірна («анютині глазки») та інші.
«Ми приїжджі, а квітами тут здебільшого займається сусідка Ніна, вона привозить квіти зі своєї дачі і висаджує тут. Що вона привозить, а що я купую», - розповідає Алла Іванівна.
Разом зі своєю родиною, дочкою і внучкою, вона тут знімає квартиру, але від самого початку по-господарськи дбає про красу біля будинку.
«Ми приїхали з Енергодару, ми переселенці. У Славутичі з вересня 2022 року. Під час евакуації порадила приїхати сюди наша знайома, яка вже тут жила. Їй у Славутичі дуже сподобалось. Прийшлося кинути все і приїхати. Душа болить, але зробити нічого не можна», - бідкається пані Алла.
Жінки ще тривалий час продовжували господарювати і жваво спілкуватися між собою. Весна пробуджує бажання творити щось добре і красиве, щось таке, щоб серце милувалося і душа раділа. Такі вже ми – українці. Перемоги нам.
