Чернігівський геріатричний пансіонат пережив важкі часи під час облоги міста.
Підопічні та персонал залишилися без води, електро- та газопостачання, боролися з холодом та страхом від постійних обстрілів. Найбільші труднощі виникли з доглядом за лежачими хворими через відсутність памперсів.
Попри всі труднощі, працівники пансіонату не залишили своїх підопічних. Вони прали білизну вручну, готували їжу на відкритому вогні та підтримували одне одного морально. Директор пансіонату, Віктор Кулага, домовився про доставку води з річки, а місцеві жителі та волонтери допомагали з харчами та ліками. КП «Чернігівводоканал» організував підвіз питної води, а ТОВ «Наша булочка» постачало хліб.
Особлива подяка належить жителям Славутича.
Після звільнення Чернігова, вони зібрали велику допомогу для пансіонату: привезли ковдри, одяг, білизну, памперси, продукти та медикаменти. Людмила Костирко, головна медична сестра, зі сльозами на очах згадувала, як славутичани приносили допомогу, попри те, що самі перебували в окупації та потребували всього.
«Я хочу подякувати жителям Славутича та працівникам ЧАЕС. За кілька днів, як відійшли рашисти, мені зателефонував голова профкому Чорнобильської станції та сказав, що славутчани зібрали допомогу для пансіонату, – згадує вона той час. – Наступного дня під’їхав великий автобус, і люди, як мурахи, почали заносити в хол ковдри, одяг, білизну, памперси, продукти, медикаменти. Я тоді запитала в одного чоловіка: як же так? Адже вони були в окупації й самі потребували всього. А він відповів, що жителі Славутича чули й бачили, як обстрілювали Чернігів, дуже за нас переживали. Після цих слів я плакала. Українці непереможні!»
Завдяки підтримці волонтерів та благодійних організацій з Німеччини та Франції, вдалося замінити вікна, які постраждали під час обстрілів, та забезпечити пансіонат необхідними речами. Підопічні отримують чотириразове харчування та медичне забезпечення.
Чернігівський пансіонат продовжує працювати, забезпечуючи своїм підопічним належний догляд та підтримку. Попри всі випробування, вони не втратили віру в перемогу та майбутнє.
