13 жовтня у Славутичі сталося щось незвичайне. На території Храму в честь ікони Божої Матері "Неустанна Поміч" УГКЦ замість звичних богослужінь розгорнувся справжній гарбузовий фестиваль.
Свято Гарбузика — особиста ініціатива настоятеля храму Юрія Логази, який разом зі своєю сім'єю вже другий рік поспіль показує, що веселитися можна і без запозичених традицій.
Хелловін: імпортований страх чи маркетинговий трюк?
Хелловін, зі своїми кельтськими коренями та сучасним комерційним обличчям, вже давно став популярним святом в Україні. Моторошні костюми, прикраси у вигляді привидів та відьминих казанів, гарбузові ліхтарі — все це приваблює молодь та дітей. Але чи замислювалися ми, що ховається за цією блискучою обгорткою?
Церква дивиться на Хелловін зі скептицизмом. Багато священнослужителів вважають, що свято пропагує страх, окультизм та відволікає від справжніх цінностей.
"Ми і так достатньо налякані в часі війни. Нам не потрібні додаткові страхи", — зазначає настоятель храму Юрій Логаза.
Свято Гарбузика: коли традиції оживають
Отець Юрій разом зі своєю родиною вирішив запропонувати альтернативу — Свято Гарбузика. Ідея проста: об'єднати людей, показати красу українських традицій та підтримати наших захисників. І судячи з кількості усміхнених облич та позитивних відгуків, йому це вдалося.
"Основною метою сьогоднішнього заходу, яке називається Свято Гарбузика, є підтримка наших воїнів, завдяки яким ми сьогодні можемо бути тут. Свято Гарбузика — це наша маленька альтернатива Хелловіну, щось наше, радісне, не запозичене і чуже, а наше, те що приносить користь", — підкреслив отець Юрій.
Напочатку свята отець Юрій запросив усіх до спільної молитви за наших воїнів та мир в Україні. Просто неба, слова молитви лунали особливо щиро та проникливо.
Локації, що зігрівають серце
Свято було насичене різноманітними активностями, кожна з яких мала свою особливість та мету.
"Плетемо перемогу разом": перед храмом розгорнулася локація, де всі бажаючі могли долучитися до плетіння маскувальних сіток для захисників. Діти та дорослі разом працювали над створенням сіток, які незабаром поїдуть на передову.
Майстер-клас з виготовлення свічок: у храмі панувала особлива атмосфера. Під м'яким світлом свічок діти та дорослі власноруч створювали свічки, вкладаючи в них тепло своїх сердець.
"Знаємо, що світло проганяє темряву. Нехай та свічка, яку кожен із нас виготовить своїми руками, символізує світло і щоб ми якнайшвидше прогнали ту темряву тих росіян, які прийшли на нашу землю. Щоб над нашими містами і селами завжди було світло і не було тривоги"- Юрій Логаза
"Кулачок свій відбивай і гарбузика тримай": творчий куточок для малечі. Тут діти робили антистрес-смайлики та прищепки доброго настрою. Барвисті матеріали, веселі інструкції та безмежна фантазія — все це дарувало дітям радість.
Стрільба з лука: для тих, хто хотів відчути себе справжнім козаком, була можливість постріляти з лука.
На святі також були веселі старти, перетягування каната та безліч цікавих конкурсів, у яких змагалися і діти, і дорослі, які не могли встояти. Також було декілька тематичних фотозон, звичайно, з гарбузиками у центрі уваги.
Плов, що об'єднує
Поки гості насолоджувалися активностями, на відкритому вогні готувався плов. Запахи спецій, м'яса та диму заповнили всю територію храму. Кухар Юрій не шкодував ні інгредієнтів, ні душі.
Коли плов був готовий, усі зібралися разом, щоб скуштувати цю смакоту. Здавалося, що смак цієї страви здатен об'єднати навіть найрізноманітніших людей.
"Неймовірно смачно! Це найкращий плов, який я коли-небудь куштувала", — захоплювалася бабуся Марія.
Музична душа свята — сестра Марія
Особливою родзинкою заходу стала сестра Марія. З гітарою в руках та посмішкою на обличчі, вона виконувала як народні, так і сучасні українські пісні. Її голос лився мов струмочок, зачаровуючи всіх присутніх.
Від "Червона рута" до сучасних хітів — кожна пісня знаходила відгук у серцях слухачів. Діти танцювали, дорослі підспівували, а атмосфера наповнювалася радістю та гармонією.
"Вона співає так душевно, що аж сльози на очі навертаються", — ділилася своїми враженнями пані Галина.
Спільна молитва та пісня, що об'єднує
Усі разом славутичани заспівали "Ой у лузі червона калина". Ця пісня, яка стала символом незламності та патріотизму, об'єднала всіх присутніх. Слова лунали над храмом, наповнюючи серця гордістю та надією.
"Ми хотіли показати, що радість можна знаходити у простих речах: спілкуванні, спільних справах, музиці. Наші традиції — це те, що робить нас унікальними. Дякую всім, хто приєднався до нас сьогодні. Разом ми наближаємо перемогу та світле майбутнє для нашої країни", — підсумував отець Юрій Логаза.
Свято Гарбузика у Славутичі стало не просто заходом, а справжнім символом єдності, патріотизму та любові до рідної землі. У часи випробувань особливо важливо зберігати та примножувати те, що робить нас сильними та неповторними. І, можливо, саме такі свята допоможуть нам подолати всі труднощі та зберегти віру у краще майбутнє.
Хто знає, можливо, наступного року Свято Гарбузика збере ще більше гостей, а його приклад надихне інші міста на створення власних традицій. Адже головне — це любов, взаємопідтримка та віра в те, що разом ми здатні на великі справи.
