Єлизавета Бондарук продовжує реалізацію творчої програми «Славутич — це ми», яка вже більше року проходить у Загальноміському бібліотечно-інформаційному центрі міста Славутич. Тема чергової зустрічі була присвячена героїзму енергетиків, а також історії Славутича та Чорнобильської АЕС через факти та долі людей.
Чорнобильська трагедія, яка сталася 26 квітня 1986 року, розділила історію на «до» і «після». Аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної станції, що дала Україні першу електроенергію у 1977 році, назавжди залишила слід у житті мільйонів. Ведуча заходу Єлизавета Бондарук запропонувала присутнім, серед яких були старшокласники Славутича, поглянути на події через призму людських історій — тих, хто був пов’язаний із ЧАЕС і містом Прип’ять до аварії, під час і після неї.
Перший спікер, бібліотекарка Лариса Панова, колишня мешканка Прип’яті, поділилася своїми спогадами. Її виступ супроводжувався кадрами документального фільму «За хвилину до…», що показував народження станції, розквіт міста Прип’ять та будні його мешканців. Усі ці моменти раптово обірвалися о 1:24 ночі 26 квітня 1986 року — миті, яка змінила життя багатьох не лише в Україні, а й за її межами.
Наступним спікером був Олексій Москаленко, колишній міліціонер, який перебував у центрі подій під час ліквідації наслідків аварії. Його розповідь мала інший погляд, проте передала ту ж саму глибину трагедії.
Далі виступив Станіслав Шекстелло, колишній працівник ГСП ЧАЕС, а нині співробітник музею міста Славутич і Чорнобильської АЕС. Він розповів про героїзм учасників ліквідації, будівництво «Саркофагу» та його значення. Також він висвітлив сучасні виклики, пов’язані з проєктом нового укриття НБК «Арка».
Останнім спікером став Денис Ланько, представник ГСП ЧАЕС та фахівець зі зв’язків із громадськістю. Він розповів про сучасні завдання їхнього відділу та виклики, які стоять перед працівниками станції сьогодні.
На завершення заходу Єлизавета Бондарук запросила до слова учасниць конкурсу образотворчих робіт на тему «Чорнобильська зона: 20 років потому». Головою журі мала стати почесна особа, колишній міський голова Володимир Удовиченко, але реалії воєнного часу внесли свої корективи. Під час заходу пролунав сигнал повітряної тривоги, і захід довелося завершити раніше. Проте Володимир Удовиченко встиг вручити Почесні грамоти Сергію Жовнеру та Валерію Сулімову від Національної гвардії за їхній внесок у ліквідацію наслідків аварії.
Захід ще раз нагадав про важливість пам’яті та вдячності всім, хто доклав зусиль до подолання наслідків трагедії, та про героїзм звичайних людей, які стали частиною цієї історії.
