Наближається Різдво та Новий рік – особливий час, наповнений теплом, радістю та очікуванням дива. Створювати неповторну атмосферу зимових свят нам допомагає ялинка. Уже сам процес прикрашання цього вічнозеленого дерева перетворюється на справжнє магічне дійство…
Ялинка – це, звісно, красиво, проте основним різдвяним символом в українській хаті із прадавніх часів був дідух. Так називали перший або останній необмолочений сніп жита, пшениці чи вівса. Його формували під час жнив і ховали до комори, а вже напередодні Різдва прикрашали сухоцвітами, кетягами калини, кольоровими стрічками. Перед Святою вечерею господар урочисто вносив дідуха до оселі зі словами «Дідух до хати – біда з хати» та ставив на почесному місці – на покуті. Дідух символізував добробут, урожай, злагоду в родині, а також зв’язок із предками.
Різдвяна ялинка в українських оселях з’явилася лише наприкінці XIX століття. Спочатку традиція ставити ялинки на Різдво поширилася серед заможних родин у містах. «Пан ставить смереку, русин кладе сніп», – так свого часу писав Іван Франко про різдвяні атрибути. Ялинки не витісняли традиційного дідуха – у багатьох оселях мирно співіснували давні українські традиції та європейські нововведення. Наприклад, у домі композитора Миколи Лисенка на Різдво ставили як дідух, так і ялинку.
Найбільших змін різдвяні традиції в Україні зазнали в ХХ столітті з приходом до влади більшовиків. Нова влада, борючись із релігією, заборонила святкування Різдва, а разом з ним і традицію прикрашання ялинки, оскільки її вважали релігійним символом. Невдовзі ялинку було «реабілітовано», проте дещо змінився її вигляд – замість віфлеємської зірки – п’ятикутна «кремлівська», замість ангелів – картонні й ватні піонери та червоноармійці. Ялинка стала символом Нового року, а не Різдва. Релігійні постаті замінили світськими. Так з’явився Дід Мороз – головний персонаж новорічних святкувань, який не був прив’язаний до релігійного свята.
Ялинки до Нового року стали прикрашати в закладах та установах, на міських вулицях. Дідух на якийсь час був забутий, і лише в небагатьох оселях, де не боялися підтримувати українські традиції, він з’являвся на Різдво.
Із відродженням незалежності України святкові атрибути, та й самі новорічно-різдвяні традиції, стали поступово змінюватися, урізноманітнюватися. Новий рік традиційно лишається одним із найулюбленіших народних свят, проте відбувається повернення й до українських автентичних звичаїв. Одним із таких повернень є відновлення шанування Святого Миколая, який символізує в українській культурі добро та милосердя. Українці знову стали активно святкувати Різдво. Все частіше можна побачити в оселях не лише ялинку, а й дідух – традиційний український різдвяний атрибут. З’являється він і на площах міст: уже традицією стало винесення понад 3-метрового дідуха на Різдвяні свята на проспект Свободи у Львові. Так само солом’яні обереги встановлюють на площах у Києві та інших містах.
У наймолодшому місті України Славутичі центральним атрибутом новорічно-різдвяних святкувань, звісно ж, стала ялинка. До 2017 року це була натуральна лісова красуня, а далі – штучна 15-метрова складана ялинка-конус. Проте з часом такі українські традиції, як колядування, Святвечір із кутею та різдвяні вертепи стали частиною зимових свят і в нашому місті. А з ними до Славутича прийшли й нові святкові атрибути. Усе відбувалося поступово: спочатку – на рівні родин, а потім – у культурних загальноміських заходах. Наприклад, багато сімей уже в дев’яностих роках минулого століття повертаються до традиції святкування Дня Святого Миколая, даруючи дітям подарунки саме цього дня.
Так, наприкінці 1992 року в Славутичі відкривають Будинок культури «Енергія», тут же влаштовують центральну міську ялинку. І хоч святкове відкриття відбувалося 19 грудня, про День Миколая на той час на офіційних заходах ще не згадували. А от уже в двохтисячних роках під час зимових святкувань на міському рівні все більше уваги приділяється постаті Святого Миколая: організовуються тематичні заходи та вистави в дитячих закладах, Бібліотечно-інформаційному центрі тощо.
Після облаштування центральної площі міста, головну ялинку Славутича почали встановлювати тут. Її відкривали в останні дні грудня, 27-28 числа, перед самим Новим роком. Відбувалося театралізоване дійство з Дідом Морозом, Снігуронькою, карнавальними героями, сюрпризами, розіграшами, подарунками та феєрверком.
2012 року відкриття головної ялинки відбулося 25 грудня, і надалі ялинка щороку засвічувала свої вогні 23-24 грудня, щоб створювати святковий настрій тим, хто відзначав Різдво 25 числа.
2018 року у святковій виставі на відкритті центральної ялинки поряд із Дідом Морозом та Снігуркою з’явився Святий Миколай. А 2019 року в Славутичі з’явилася нова дата відкриття головної ялинки – 19 грудня, у День Святого Миколая.
Останні роки, після початку російсько-української війни, головну різдвяно-новорічну ялинку не встановлюють, лише прикрашають ті, що ростуть на Центральній площі Славутича. А ще облаштовують невеликі святкові фотозони, де можна побачити й давній український символ Різдва – дідух.
Після переходу на новоюліанський календар дати всіх свят змінилися. Новий рік знову настає після Різдва, ялинки українців знову стали різдвяними, акцент змістився на негаласливе затишне родинне святкування. І особливо нині ми добре розуміємо, яке це щастя – можливість зібратися цілою родиною. Нехай у ваших домівках буде і дідух, і ялинка, а головне – мир і рідні люди поруч.
