«Скажіть, будь ласка, яке ваше головне досягнення за 2024 рік?» – таке питання ми поставили жителям Славутича. Здавалося б, нічого складного, але розповісти про свої перемоги та підбити підсумки року одним словом виявилося не так просто. Хоча деякі славутичани жартували, що їхній «найбільший успіх» – це просто вижити й не втратити витримку. Але давайте про все по черзі.
«Скажіть, будь ласка, яке ваше головне досягнення за 2024 рік?» – таке питання ми поставили жителям Славутича. Здавалося б, нічого складного, але розповісти про свої перемоги та підбити підсумки року одним словом виявилося не так просто. Хоча деякі славутичани жартували, що їхній «найбільший успіх» – це просто вижити й не втратити витримку. Але давайте про все по черзі.
«Ну, я вижила – і вже молодець!»
Першою на це питання відповіла наша журналістка, Ольга Мельник, яка і проводила це опитування у місті.
«Якби я сама собі ставила це запитання, то відповіла б: головне досягнення – я вижила. За що можу похвалити себе? Та за те саме – вижила і тримаюся!»
Звучить трохи іронічно, але й дуже знайомо: кожен із нас інколи думає, що саме «виживання» вже дає право на медаль. Ольга також додала, що цього року стала менш залежною від чужої думки. І тепер пишається цією «внутрішньою свободою».
«Важкий рік, але терпіння – наше все»
Наступні респонденти були більш стриманими, але не менш щирими. Жінка сказала:
«Я би себе похвалила за витримку». А інша додала: «Та й за терпіння теж».
Підсумок року одним словом? «Важкий», – чули ми з обох боків. Більшість опитаних визнали, що рік приніс багато викликів, і зізналися, що життя аж ніяк не стало легшим.
«Не знаю, за що себе похвалити – але змінююсь у кращу сторону»
Один із чоловіків трохи розгублено відповів:
«Навіть не знаю, за що себе похвалити… Але думаю, що змінився в кращу сторону».
Щирість у чистому вигляді! Буває, що за суцільними стресами ми й не помічаємо, як дорослішаємо – хай навіть через труднощі, яких воліли б не мати.
«Ми тут новенькі, з Нікополя…»
Зустріли ми й подружжя пенсіонерів, які вимушено переїхали до Славутича. На запитання, яким був для них 2024 рік, вони зітхнули:
«Важкий, звісно. Будинок зруйновано, а нам уже 80+. Добре, що діти прихистили».
Вони не втратили віри, попри всі труднощі. Це вже заслуговує на повагу.
«За що похвалити? За нашу роботу!»
Серед опитаних трапилися й працівниці, які щодня прибирають місто:
«Могло бути краще, звісно, але ми собою пишаємося за те, що робимо Славутич чистим!»
Попри виклики, ці жінки знаходять сили працювати та підтримувати порядок.
«Чоловік на фронті, діти без батька – це дуже важко»
Молода жінка зізналася, що цей рік став для неї справжнім випробуванням:
«Мій чоловік воює, а я з дітьми лишилась сама. За що можу себе похвалити? За те, що витримую це. І продовжую жити».
У її голосі сум, але й сила. Саме такі люди формують міцний тил для наших захисників.
«Я змінила роботу й стала емоційнішою»
Ще одна пані поділилася своєю історією:
«Те, що планували, так і не вийшло – суцільні неурядиці. Але я змінила роботу, і це мене тішить. За це можу себе похвалити».
Нова робота – це крок у невідомість, але також можливість розвиватися.
«Ми всі чекали, що війна ось-ось закінчиться...»
На фінал опитування ми поспілкувалися з жінкою, яка щиро зізналася, що від року вона головним чином очікувала припинення війни:
«Ми всі чекали, що закінчиться війна. Новий рік уже пройшов дуже тихо, такого ще не бувало в Славутичі. Люди лягали спати рано, бо і немає радості від свята. Усі просто виснажені. Але за що можу себе похвалити? Мабуть, за те, що я й досі вірю, наче колись усе завершиться. Тому що треба жити далі, працювати і не здаватися».
Жінка додала, що зміни у собі помітила мало, бо найбільше переживає за інших: «Дуже шкода людей, які втратили житло чи рідних. Усі дуже чекали, але поки що війна не скінчилася».
Головний висновок року
Майже всі опитані підсумували 2024 рік словами «важкий» чи «тяжкий». Але водночас додали, що головне – не здаватися, жити далі та сподіватися на краще. Адже навіть у найважчі часи нас тримають надія й сила духу.
Тож, друзі, якщо наступного разу хтось поцікавиться: «Ну, і чого ти досяг(ла) у 2024-му?», не соромтеся відповідати щиро й без прикрас. Можливо, для когось це буде «просто вижити» чи «зберегти серце». А хтось пригадає конкретні успіхи: зміну роботи, переїзд, підтримку близьких чи допомогу іншим. Важливо пам’ятати: навіть невеликі перемоги роблять нас сильнішими й допомагають тримати нашу громаду на плаву.
Якщо маєте чим поділитися – обов’язково пишіть нам у соцмережах. Найкращий спосіб поставити «крапку» в старому році й відкрити нову сторінку – це розповісти власну історію, аби втішити й підбадьорити інших. Бережіть себе та своїх рідних, і нехай 2025-й принесе нам якнайбільше добрих новин!