Редакція «Славутич-Info» вирішила дізнатися, як змінилося життя міста за роки великої війни. Які нові мешканці народилися, скільки людей ми втратили, та як переживає військові реалії інститут шлюбу?
Діти війни: нові славутичани, які дарують надію
Навіть у найскладніші часи життя продовжується. У 2024 році у Славутичі народилось 76 дітей. Хоча це трохи менше, ніж у 2023 та 2022 роках (по 82 дитини), кожне нове життя стає символом надії на майбутнє.
Чому зменшується народжуваність? Мабуть, війна змінює пріоритети. Молоді сім'ї все частіше відкладають народження дітей, очікуючи стабільності. Але попри всі труднощі, славутичани доводять: життя сильніше за обставини.
Втрати, що неможливо виміряти цифрами
2024 рік приніс місту 202 втрати. Це менше, ніж у 2023 році (коли померло 257 мешканців), та, ніж у 2022 році (зареєстровано 219 смертей). Кожна цифра — це трагедія для рідних і близьких.
Частина втрат звісно ж, пов’язана з клятою війною. Проте мешканці міста знаходять сили триматися разом і підтримувати один одного.
Кохання під час війни: як змінюються стосунки?
Попри військові реалії, люди закохуються та створюють сім'ї. У 2024 році у Славутичі укладено 86 шлюбів. Для порівняння: у 2023 році ця цифра становила 106, а у 2022 році — 141.
Але разом із шлюбами зростає й кількість розлучень. У 2024 році зафіксовано 30 розлучень, тоді як у 2023 році було лише 16, а у 2022 — 22. Важливо зазначити що ці дані тільки актових записів складених Славутицьким відділом ДРАЦС. Шлюби які були припинені рішенням суду в цю статистику не враховуються.
Статистика у процентах: що змінилося за три роки?
За майже три роки війни у Славутичі народилося 240 дітей, тоді як кількість смертей сягнула 678 осіб. Це означає, що народжуваність становить лише близько 26% від смертності. Така статистика чітко демонструє демографічну кризу, викликану війною, яка впливає на кожну родину в місті.
Як жити далі?
Життя у Славутичі нагадує тонкий баланс між втратами й надією. Кожне народження — це крок уперед, кожен шлюб — це доказ того, що любов сильніша за війну. Проте статистика нагадує: щоб зберегти майбутнє, ми маємо не лише виживати, але й знаходити сили жити повним життям.
Тож, як казав класик: "Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями".
Славутичани, не втрачайте надії й любіть одне одного, адже ми того варті.
Славутич живе, любить і вірить у майбутнє. І доки ми тримаємося разом, місто залишатиметься символом сили, єдності та людяності.
