Коли здається, що світ навколо руйнується, мистецтво залишається тією ниткою, яка тримає нас на плаву. У Славутицькій школі мистецтв, де танець – це не просто рухи, а спосіб життя, працює Людмила Романівна Мошківська. Старший викладач вищої категорії, керівниця зразкового хореографічного ансамблю "Славутич", вона вже понад 40 років навчає дітей танцю, виховує професіоналів і показує, що навіть у складні часи хореографія залишається важливою.
“Танець – це спосіб розкрити себе, висловити емоції, переживання, знайти гармонію. І навіть коли на душі важко, мистецтво допомагає нам вистояти, тримати голову високо і рухатися вперед,” – каже Людмила Романівна.
Хореографія – це більше, ніж просто танець
“Я викладаю хореографію – предмет, що складається з трьох основних напрямків: народно-сценічний танець, сучасний танець і основи класичного танцю. Це фундамент, без якого складно уявити справжнього танцівника,” – розповідає Людмила Романівна.
Вона працює у школі мистецтв міста Славутич з 2000 року, а загалом навчає дітей танцю ще з 1978-го. За ці роки через її руки пройшли сотні учнів, і це не просто діти, які вчаться рухатись під музику, а справжні особистості, які розкривають себе через мистецтво.
“Наші випускники працюють у балетних академіях, танцювальних ансамблях, викладають. Це вже не просто хлопчики й дівчатка, а досвідчені викладачі, якими ми пишаємося. Бачити їхній шлях – це найбільша нагорода для мене як педагога.”
Діти і танець у Славутичі під час війни
“Так, дітей у Славутичі стало менше, але наші ряди поповнюються дітьми-переселенцями. Ми з радістю приймаємо їх, допомагаємо адаптуватися, підтримуємо їхню віру в себе. Дітям потрібна увага, любов, тепло, а інколи – просто безпечний простір, де можна відчути, що життя продовжується,” – розповідає викладачка.
“Ці діти пережили багато випробувань, інколи вони дуже закриті, мовчазні, але поступово через танець вони відкриваються. Для них це не просто заняття, це можливість відчути себе знову дитиною, посміхнутися, знайти друзів. І ми щасливі, що можемо їм у цьому допомогти.”
Психологічний стан дітей зараз має величезне значення. Танці допомагають пережити травму, зняти напругу, повернути радість руху.
“Ми всі травмовані цією війною, але намагаємося триматися. І мистецтво – один з небагатьох інструментів, які допомагають нам усім не впасти у відчай.”
Чому танець важливий у будь-які часи?
“Хореографією потрібно займатися завжди, у будь-які часи. Танець – це не просто рухи, це поєднання фізичного, емоційного та психологічного стану. Особливо під час війни,” – пояснює викладачка.
Рух допомагає зняти стрес, музика заспокоює, а живе спілкування з однодумцями підтримує емоційний стан.
“Діти чують живу музику, грає рояль, звучать класичні твори. Це не просто хореографічний гурток – це ціла система, що формує людину. Ми навчаємо дітей не лише танцювати, а й любити свою країну, розуміти культуру, пишатися своїм корінням. Адже мистецтво – це теж боротьба, боротьба за нашу ідентичність, за красу і гідність.”
Запрошуємо дітей на заняття
“Запрошуємо всіх, кому 7, 8, 9, 10, 11 років – і навіть трохи старших, до 12-13 років. Ми приймаємо всіх, хто хоче навчатися, підтримуємо, даємо можливість реалізувати себе у мистецтві. І, звісно, виховуємо патріотів своєї країни.”
Людмила Романівна та її колеги переконані: мистецтво має силу зцілювати, і навіть у найтемніші часи воно залишається тим вогником, який не дає згаснути душам дітей та дорослих.
“Ми чекаємо на вас у нашій школі мистецтв. І пам’ятайте: танець – це життя, яке ми відчуваємо тут і зараз.”
