24 лютого 2022 року. День, коли почалася повномасштабна війна. День, коли 178 нацгвардійців, що охороняли Чорнобильську АЕС, були взяті в полон.
Сьогодні – рівно три роки. Три роки болю, невідомості, надії та боротьби. Три роки, відколи для сотень родин життя зупинилося у точці очікування.
24 лютого 2025 року. Минуло три роки. 66 захисників ЧАЕС досі в полоні.
Сьогодні, у Києві, біля Верховної Ради зібралися їхні рідні. Ті, хто вже знає, як виглядає очікування у нескінченних пошуках відповідей. Ті, хто не може дозволити, щоб їхніх близьких забули. Разом із ними – звільнені, які пройшли крізь російські катівні й знають, що означає боротися за життя.
Вони прийшли нагадати: час не лікує, якщо немає відповідей.
Після мітингу учасники акції перемістилися на Майдан Незалежності. Тут знову звучали імена. На плакатах – обличчя тих, хто мав би бути вдома. На губах – одне запитання: коли?
Полон – це не просто фізична неволя. Це очікування, яке роз’їдає зсередини. Це порожній стілець за столом. Це листи, що не доходять. Це дні, які не можна повернути.
На цих фото – не просто кадри. Це історія незламності. Це погляди, які пронизують і не дають права забути. Це бій за кожного, хто досі там.
Не можна звикнути. Не можна змиритися. Не можна забути.
Вони мають повернутися. Волю Захисникам ЧАЕС! Разом та до кінця!
