Журналісти «Славутич-інфо» знову провели вуличне опитування. Цього разу ми запитали містян чотири прості, але важливі питання:
Чи пам’ятаєте, як це було 23–26 березня 2022 року для вас? Що найбільше врізалося в пам’ять із тих подій у Славутичі? Як, на вашу думку, місто змінилося за ці роки? Що б ви сказали тим, хто тоді боровся за Славутич?
Відповіді мешканців були різними, але їх об’єднує пам’ять про страх, вдячність захисникам та надія на краще майбутнє. Пропонуємо пряму мову та короткі коментарі.
Одна з мешканок Славутича згадала, як у березні 2022-го під час мітингу почалися постріли, а містяни в цей момент сиділи вдома й дуже боялися:
«Коли чоловіки наші прийшли на мітинг, і тут стріляли… Ми сиділи вдома і боялися».
За її словами, ті дні були наповнені тривогою, і найстрашніше — невідомість. Люди не знали, що буде далі, боялися виходити з дому, ховали дітей і чекали новин. Вона подякувала тим, хто тоді вийшов захистити місто, зазначивши, що завдяки цим людям Славутич залишився вільним.
Містяни добре пам’ятають складні побутові умови в період окупації, коли зникли світло та їжа:
«Пам’ятаю, що руські йдуть, світла немає, люди в пошуках їжі ходили… Найгірше було, що дітям нічого їсти».
Відсутність зв’язку, інтернету, електроенергії, ліків і продуктів — усе це стало частиною повсякденності Славутича в ті дні. Люди об’єднувалися, ділилися останніми запасами та підтримували одне одного, як могли. Деякі згадують, що найбільше врізалося в пам’ять — це мовчазна солідарність і допомога сусідів, яких раніше майже не знали.
На питання, чи змінилося місто за ці три роки, думки розійшлися:
«Змінилося все. Менше людей, тихіше стало, багато хто виїхав».
Інші зазначали, що Славутич ніби залишився таким самим, але вже без тієї легкості й безтурботності, яка була до війни:
«Кущі повирізали, за лавочками було так затишно… Багато людей збиралося. А тепер якось інакше».
Хтось бачить позитивні зміни — нові ініціативи, більше уваги до міста, волонтерство, нові проєкти. Проте більшість наголошує: місто змінилося не лише фізично, а й емоційно. Воно стало дорослішим, стриманішим, іноді навіть сумнішим.
Жителі Славутича одностайні у своїй вдячності тим, хто у березні 2022 року відстояв свободу міста:
«Величезна їм подяка за те, що вони боролися, за те, що Славутич залишився незалежним і не піддався окупації».
«Я дуже пишаюся тими людьми, що вийшли туди, за Україну, за Славутич!»
Слова подяки лунали від кожного — і від тих, хто тоді був у місті, і від тих, хто спостерігав за подіями здалеку. Люди говорили щиро, часто зі сльозами на очах. Багато хто вважає, що саме тоді, у березні 2022 року, Славутич показав свій справжній характер — спокійний, гідний і незламний.
Спогади про березневі події 2022 року залишаються болючими й досі. Але мешканці Славутича з великою вдячністю згадують тих, хто не побоявся вийти на захист міста. Люди визнають, що Славутич змінився — зовні і внутрішньо. Проте найбільше вони хочуть миру, спокою й впевненості в завтрашньому дні.
Ми ж, «Славутич-інфо», продовжимо розповідати історії наших містян і ділитися їхніми думками. Якщо ви маєте власні спогади або хочете поділитися своїм баченням — пишіть нам. Залишайтеся з нами — попереду ще багато важливого.
