Повномасштабна війна для Євгена Кигима почалася о 4 ранку 24 лютого 2022 року — з дзвінка брата, який тоді служив на Чорнобильській АЕС у складі Національної гвардії. За кілька тижнів Дмитра разом з іншими військовими вивезли через Білорусь до Росії. Він провів у полоні два з половиною роки. Дмитра звільнили у вересні 2024 року, але ще 66 нацгвардійців ЧАЕС досі залишаються в неволі.
Повномасштабна війна для Євгена Кигима почалася о 4 ранку 24 лютого 2022 року — з дзвінка брата, який тоді служив на Чорнобильській АЕС у складі Національної гвардії. За кілька тижнів Дмитра разом з іншими військовими вивезли через Білорусь до Росії. Він провів у полоні два з половиною роки. Дмитра звільнили у вересні 2024 року, але ще 66 нацгвардійців ЧАЕС досі залишаються в неволі.
Про це Євген розповів у розмові з журналістами Славутич-інфо.
«О четвертій ранку подзвонив мені брат з ЧАЕС і сказав: “Малий, прокидайся, почалась війна. Бери карточки в родичів, біжи до банкомату, знімай гроші”. Я спочатку не повірив, кажу: яка війна? А тоді вже, коли поклав слухавку, почув вибухи за містом… Тоді зрозумів: війна», — згадує Євген.
933 дні очікування
Дмитра Кигима разом із ще 168 нацгвардійцями, які несли службу на Чорнобильській АЕС, взяли в полон у лютому 2022 року. 31 березня їх через Білорусь вивезли до Росії.
«Дізналися про можливий обмін випадково. Мама була на черговій суботній акції у Чернігові. А мені зателефонувала знайома і сказала: “Схоже, сьогодні твого брата обміняють”. Я спочатку не повірив, але вже за кілька хвилин зателефонувала мама: “Діма перетнув кордон, він на пункті обміну”».
Дмитро провів у полоні два з половиною роки — 933 дні. І лише 14 вересня 2024 року його звільнили.
На фото Дмитро Кигим. Фото libkos
Повернувся — і одразу став до діла
Після обміну Дмитро пройшов реабілітацію, але не залишив боротьбу. Як і Євген, тепер він постійно долучається до акцій, виступає в медіа, підтримує побратимів.
«Я не зупинюся, поки всі наші хлопці не повернуться. Мені багато хто казав: “От брата повернуть — і більше не будеш цим займатись”. Але я говорив: ні. Поки всі не вийдуть з того пекла — я буду».
66 полонених досі чекають
За словами Євгена, у полоні досі залишаються 66 нацгвардійців ЧАЕС. Востаннє про їхній стан щось стало відомо лише в лютому, коли повернули пʼятьох нацгвардійців ЧАЕС.
«З того часу — нічого. Ми не знаємо, як вони себе почувають, що з ними. Жодної інформації від офіційних органів не маємо. Тільки коли когось звільняють, тоді й чуємо хоч щось про інших».
«Мені важко було, коли обмін за обміном — а Дмитра все нема»
Найважче було триматись у ті моменти, коли йшли обміни — а Дмитра не було серед звільнених.
«Мама плакала, у неї руки опускались. А я намагався триматися. Їздив усюди, підтримував усіх хлопців. Я вірив, що він повернеться. І коли це сталося, я не памʼятаю, як через паркан перестрибнув, коли побачив брата. Це була хвилина радості, яку я запамʼятав тільки з відео. Все інше — як провал у памʼяті».
«Ми боремось за вас»
Євген закликає не мовчати про полонених, не залишати це лише «проблемою родин».
«Коли хтось каже: “Це не моя війна, у мене там нікого немає” — я не поважаю таких. Треба говорити, що в тебе брат, сват, друг — у полоні. Треба йти на акції. Треба підтримувати. Бо це не тільки наша біда. Це — спільна справа».
Підтримати родини полонених можна, зокрема, через сторінку Freedom Chernobyl Defenders в Instagram, де публікують дати і місця акцій.
«Кожної суботи в Чернігові ми проводимо акції. Робимо автопробіги, роздаємо прапори й плакати, пояснюємо людям, чому важливо не мовчати. Якщо хтось прийде без нічого — ми всім допоможемо».
На завершення Євген промовляє:
«Хлопці, ми за вас боремось. Волю захисникам ЧАЕС!»