Ранок 10 травня видався прохолодним. Наш автомобіль, слухаючись чітких рухів водія Андрія Савіна, вирушив у дорогу — назустріч подвигу, молодості та друзям. Для трьох учасників поїздки — колишнього працівника ЧАЕС, члена Громадської ради Андрія Савіна, пенсіонера ЧАЕС, багаторазового учасника та призера міжнародного пробігу «Пам’яті Героїв Чорнобиля» (м. Славутич) Ігоря Оленича та фотожурналіста порталу «Slavutich Info» Вадима Івкіна — ця подорож була першою.
Але для головного ініціатора цьогорічної мандрівки в селище Нова Оріхівка на Полтавщині — до Новооріхівського опорного навчального закладу — ліцею імені Героя України Олександра Лелеченка — вона мала особливе значення. Адже саме цей Герой один із перших прийняв на себе удар розбурханого атома і віддав своє життя, захищаючи людство.
Ініціатором поїздки виступив ветеран ГСП ЧАЕС, учасник ліквідації аварії на ЧАЕС, кавалер орденів Дружби народів і «За мужність», друг Олександра Лелеченка — славутичанин, член громадської ради з розвитку міста Славутич Олександр Забірченко.
Дорога від Славутича до Полтави завдяки майстерності «шеф-пілота» Андрія Савіна та електронним засобам (інтернету) зайняла 4 години 20 хвилин. Проте останні кілометри стали справжнім випробуванням — як для авто, так і для пасажирів. Перемогло загальне бажання не «сісти в калюжу» — і за три хвилини до початку офіційного відкриття традиційного турніру з мініфутболу на честь Олександра Лелеченка наша делегація вже стояла біля пам’ятної дошки на подвір’ї ліцею — після теплих обіймів господарів та привітань з боку молоді.
Хвилиною мовчання вшанували Героїв Чорнобиля та захисників України, які віддали життя за Батьківщину.
У цьогорічному турнірі беруть участь команди двох територіальних громад. Учасників вітали:
- голова Ромоданівської громади Олександр Верещака,
- заступниця начальника Миргородської РВА Людмила Горобець,
- голова Лубенської районної ради Тетяна Когоненко,
- голова ГО «Союз Чорнобиль Україна» Лубенського району Микола Чудак — який, окрім промови, вручив пам’ятну медаль Олександру Забірченку.
Також присутніх вітали:
- Станіслав Ігнатенко — староста Новооріхівського старостату,
- Вікторія Ємець — начальниця відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Ромоданівської громади,
- Олександр Розумій — директор Новооріхівського ліцею ім. О.Г. Лелеченка,
- Микола Критій — почесний директор школи, ліквідатор аварії на ЧАЕС,
- Іван Худояр — перший завідувач музею, один із засновників шефських зв’язків з ЧАЕС.
Від імені славутичан гостей вітали Олександр Забірченко та Андрій Савін. Вони подякували за збереження пам’яті про Героя, наголосили на важливості виховання патріотизму та незламності у молодого покоління. Забірченко передав турніру два м’ячі, а Савін — пам’ятні медалі, буклети та книги про ЧАЕС.
Після урочистого підняття прапора ми разом зі старшокласниками відвідали музей ім. Олександра Лелеченка. Ознайомившись з експозиціями, передали до музею медаль учасника 35-го Чорнобильського пробігу та світлини з Ночі Пам’яті та зустрічей ветеранів ЧАЕС у Славутичі.
Біля ліцею я побачив знайомі берези — ті самі, що ведуть до стадіону. Згадав Сашка Анісімова…
Дізнавшись, що ми плануємо відвідати кладовище, господарі нас щиро пригостили: борщ, вареники, узвар — усе найкраще з полтавської кухні. Ми запросили їх до Славутича, на що отримали згоду — до того ж працівники електроцеху запросили їх на 21 травня.
Через 25 хвилин ми прибули на сільське кладовище, де над могилою Олександра Лелеченка височіє гранітний пам’ятник. Свіжі букети квітів нагадали, що нещодавно, 7 травня, у день його смерті, тут вшановували його пам’ять. Велика береза схилилася над могилою, пташки співали... І я подумав: саме завдяки таким, як Лелеченко, ми сьогодні маємо цей спокій. Він запобіг новому вибуху під час трагедії на 4-му енергоблоці ЧАЕС.
Славутич – Нова Оріхівка. Дорога в пам’ять. Дорога до серця. Дорога до подвигу.
