Щовесни Славутич огортає рожево-білою хмарою каштанового цвіту, і місто починає пахнути водночас медом, пилком та легким завмиранням серця. Поки ви переглядаєте фотозвіт із травневими кадрами квітучого Славутича, дозвольте між світлинами розповісти дві небуденні — хоч і не місцеві — легенди про каштани. У нього, виявляється, бойовий і романтичний досвід, та ще й неабиякий.
Щовесни Славутич огортає рожево-білою хмарою каштанового цвіту, і місто починає пахнути водночас медом, пилком та легким завмиранням серця. Поки ви переглядаєте фотозвіт із травневими кадрами квітучого Славутича, дозвольте між світлинами розповісти дві небуденні — хоч і не місцеві — легенди про каштани.
У нього, виявляється, бойовий і романтичний досвід, та ще й неабиякий.
Перша історія — про те, як плоди дерева виручили військову промисловість. Друга — як його квіти стали маяком для стріл кохання. Обидві — лише легенди, але настільки вперті й красиві, що відмовитися від них неможливо. Тож вирушаймо на коротку екскурсію між колючими шкаралупами, хімією та поцілунками.
Легенда №1. Порох, президент і… каштани
За переказом, під час Першої світової Британія раптово залишилася без ацетону — незамінного компонента для виготовлення пороху. Манчестерський хімік-раціоналізатор Хаїм Вейцман, споглядаючи купи кінських каштанів, придумав, як видобути з них той самий дефіцитний ацетон. Згодом із плодів потекла хімічно вишукана рідина для снарядів.
Лондон зітхнув із полегшенням, а далі — ефект метелика у бойовому шоломі. За підтримки уряду Вейцман допоміг закласти єврейське поселення в Палестині, що згодом перетворилося на Ізраїль. Сам же каштановий алхімік став його першим президентом.
Якщо одна купа колючих горішків здатна допомогти у війні та навіть каталізувати народження держави, то чому б у 2025-му не проголосити каштан символом українського відродження й майбутньої перемоги?
Отже, домовляємось: бачите свічкоподібне суцвіття — уявляйте перемогу, що визріває всередині кожної зеленої колючки.
Легенда №2. Канделябри для Амура
Інша, значно романтичніша, легенда розповідає про поганий зір Купідона. Стріляв бідолаха ночами, часто промахувався й розбивав серця випадковим перехожим. Матір-Венера не витримала його офтальмологічних помилок і засіяла землю блискучими зернами.
Виросли дерева-торшери: кожна гілка тицяє в небо свічку-канделябр. Кожне суцвіття підсвічує травневу темряву, аби Амур нарешті влучав точно й взаємно.
Тепер у Купідона є підсвітка, а в нас — алея для поцілунків.
Між наукою й любов’ю
Медики — люди земні, але підтверджують по-своєму: нині понад десяток серцевих препаратів створено саме на основі екстракту каштана. От вам і «лікувальна стріла» для цілком буквального розбитого серця.
Коли весняні свічки каштанів поступово зміняться на колючі плоди, згадайте: каштан приховує всередині вибухову силу — для захисту, для зцілення, для любові.
А коли хрусне під ногою його шкаралупа, подумайте: можливо, саме зараз в ньому дозріло щось важливе. Може, наша перемога. А може — світло, що веде до чиїхось обіймів. І те, й інше нам зараз необхідне.
[GALLERY-1358]