Літо в Славутичі — особливе. Воно неспішне, спокійне й наповнене тишею, яку переривають лише шелест дерев, спів птахів і дружнє «Доброго дня» від випадкових перехожих. Місто, де за кілька кроків можна змінити настрій: від сонячної площі — до затінку парків, від шуму зеленої центральної алеї — до майже сільської тиші дворів.
Тут все просто — і саме в цій простоті відчувається справжній кайф літа. Троянди квітнуть так, ніби для конкурсу, а неба над містом більше, ніж турбот у голові. Коти спостерігають з вікон за життям, а птахи збирають вечірні наради на дахах. Навіть міський годинник здається трохи повільнішим — і ти ловиш себе на думці, що зовсім не поспішаєш.
Ми просто пройшлися літнім Славутичем — і ось, що побачили:
Літній Славутич. Тиша, спокій і час, який ніби теж вирішив взяти відпустку.
Плани на літо: ходити повільно, їсти морозиво, дивитись на дерева.
Лавочка, троянди і тінь — три кити місцевого дзену.
Тут навіть стіни — з крилами.
Найкраща геолокація літа — Славутич.
Де хмари зустрічаються з надією — це про наше небо.
Так, я та сама, заради якої ти зупинився зробити фото.
Обережно, можна випадково заблукати в красі.
Здавалося б, звичайна доріжка… але ні. Це портал у хороший настрій.
Увага! Ведеться відеоспостереження!
Сходка на даху. Обговорюють наше з вами життя.
Світло тримається за горизонт. Ще трохи — і ніч.
