У вечірніх сутінках сарна з’являється зненацька — тиха, обережна, майже невидима. Її помічають лише ті, хто навчився бачити ліс і чути його мовчання.
У вечірніх сутінках сарна з’являється зненацька — тиха, обережна, майже невидима. Її помічають лише ті, хто навчився бачити ліс і чути його мовчання.
Про це розповіли у Чорнобильському Радіаційно-екологічному Біосферному Заповіднику.
Коли ліс огортає напівтемрява, звуки стихають, а повітря ніби стає важчим, у ньому з’являється вона — сарна. Її рухи точні й невловимі. Вона прислухається до кожного шелесту, принюхується, перевіряє, чи безпечно ступити далі. Саме у цей час — на межі дня і ночі — ліс належить хижакам. Але поки — тиша.
Лише кілька хвилин, і ця ніжна мешканка заповідної зони зникає у тінях, залишаючи по собі хіба що вологий слід і відчуття дива.
Фото: Сергій Домашевський