У Чорнобильському заповіднику вивірка звичайна не лише адаптувалась до умов зони, а й стала справжньою інженеркою лісу — її гнізда вражають продуманістю та функціональністю.
У Чорнобильському заповіднику вивірка звичайна не лише адаптувалась до умов зони, а й стала справжньою інженеркою лісу — її гнізда вражають продуманістю та функціональністю.
Про це повідомляє Чорнобильський Радіаційно-екологічний Біосферний Заповідник.
Вивірка звичайна (Sciurus vulgaris), більш знана як білка, будує у лісі кулясті гнізда, які називаються гайнами. Вони розташовані високо на деревах між надійними гілками. Гнізда складаються з моху, листя, гілочок і кори, а зсередини вистелені м’якими матеріалами. Завдяки формі та конструкції, вони добре захищають від дощу, холоду і хижаків — зокрема яструбів і куниць.
Весною і влітку білки активно будують і ремонтують житло, готуючись до сезону розмноження. Восени ж утеплюють гайна, щоб пережити холод, а також використовують їх як сховища для запасів: горіхів, насіння, жолудів. У тварин зазвичай кілька гнізд: одне основне та декілька резервних. Основне використовують 4–7 місяців, інші — рідше.
У Чорнобильській зоні вивірки часто селяться в дубняках і покинутих селах, де ростуть здичавілі горіхові дерева. Іноді вони облаштовують гнізда навіть у занедбаних людських будівлях — ідеально підходящих для спокійного існування без втручання.
У країнах, де білкам бракує природних дупел, використовують спеціальні гніздові ящики — як у Польщі, де існує понад 25 видів таких скриньок. Це частина програм з охорони виду, особливо там, де вивірки конкурують із завезеною сірою білкою. В Україні ж популяція білки залишається життєздатною, тому такі заходи застосовують рідко.
Екологи наголошують: навіть найменші мешканці лісу потребують уваги. Турбота про білок — це турбота про стійкість всієї екосистеми, особливо в такій делікатній зоні, як Чорнобильська.