«Славутич-інфо» продовжує рубрику «Голову даю». Редакція зібрала запитання від мешканців і передала їх міському голові. У новому відео Юрій Фомічев розповів про безбар’єрність у житлових кварталах, якість доріг та інфраструктуру Якоря, проблеми зі сміттям, роботу поліції, збереження архітектурної спадщини й зелені насадження.
Безбар’єрність у Київському кварталі
Найбільше звернень цього разу надійшло від мешканців Київського кварталу. Люди скаржилися, що після ремонту тротуарів стало складно пересуватися мамам з колясками та людям з інвалідністю. У кількох під’їздах немає з’їздів, а пандуси встановлені без поручнів. Особливо гостро це питання постало біля будівлі банку, куди важко дістатися людям з обмеженою мобільністю.
Міський голова пояснив, що програма безбар’єрності реалізується у Славутичі ще з 2020 року. Вона включає облаштування тротуарів зі зниженим бордюром, пандусів та доступних маршрутів. Цього року, за його словами, місто завершить організаційні й юридичні процедури та перейде до практичного втілення проєкту. Частина бізнесу вже підписала з міською владою меморандуми про участь у програмі, серед них – відділення Нової пошти. У перспективі мерія планує залучити й інші установи, зокрема Укрсиббанк, який розташований на маршруті.
«В цьому році ми сподіваємось, що всі організаційні юридичні процедури найближчим часом завершаться. Ми прийдемо до фізичної реалізації безбар’єрного маршруту».
Фомічев наголосив, що у програму також внесуть індивідуальні заявки мешканців, зібрані під час рубрики. Якщо цьогоріч не вдасться зробити всі роботи, то вони будуть заплановані на наступний рік. Водночас він зазначив, що мешканці мають право і самостійно облаштовувати безбар’єрний вихід із під’їздів, якщо готові зібрати кошти та підтримати таке рішення.
«Ми збираємо такі заявки… і включимо до нашої програми. Не знаю, що встигнемо зробити в цьому році, але на наступний рік ці заходи будуть. Знайдемо фінансування і будемо степ-бай-степ все це робити».
Гучні вихлопи і дороги
Один з опитуваних славутичан звернувся з питанням про автівки та мотоцикли з гучними вихлопами, які порушують спокій у місті. Юрій Фомічев зазначив, що питання контролю за дотриманням правил руху належить до обов’язків поліцейських офіцерів громади. Міська влада передасть їм цю проблему для реагування.
«Обов’язково його передам для наших представників поліції, для наших поліцейських офіцерів громади. Це їх і обов’язок, і робота».
Ще одне питання стосувалося стану дороги на Якір. Мешканці нарікали на якість покриття й питали, чи плануються капітальні ремонти. Мер пояснив, що ситуація ускладнена тим, що в регіоні фактично працює лише один асфальтний завод у Чернігові. Доставка матеріалу з інших міст робить роботи дорожчими і менш якісними, адже асфальт втрачає властивості під час транспортування. Тому зараз місто виконує лише ямковий ремонт, щоб забезпечити доїзд до промислової зони та підприємств, які створюють робочі місця і сплачують податки.
У перспективі Якір, на думку мера, має стати потужним логістичним хабом. Там сходяться важливі транспортні артерії: річка Дніпро, залізниця, яка підходить майже до річки, та автомобільна дорога. Але повноцінна реконструкція цієї інфраструктури можлива лише після завершення війни.
«Якір – це прикордонна територія, всі ми це розуміємо, але є велика надія на цю частину нашого міста. І ми вважаємо, що це дуже гарний логістичний хаб в майбутньому, де є річка Дніпро, потужна артерія річкова для України, де є залізниця, яка доходить майже до річки, і є автомобільна дорога, яка потребує, звичайно, капітального ремонту».
Парки, сміття і відповідальність власників тварин
Мешканці подякували міським службам за догляд за парками та встановлення урн для прибирання за тваринами. Мер також висловив вдячність власникам, які дбають про чистоту, але зауважив, що й досі є люди, які цього не роблять.
«Якщо не прибрав за собачкою – їй за вас соромно. Прибирайте, будь ласка, ми вам будемо за це дякувати».
Водночас Юрій Фомічев визнав, що серйозною проблемою залишається вивезення сміття у котеджній забудові. Чинний графік збору відходів не влаштовує ні мешканців, ні владу. Місто шукає можливості змінити ситуацію, але через обмежені ресурси цей процес потребує часу.
Бакинський квартал і відновлення панно
Жителі Бакинського кварталу занепокоєні станом панно, яке прикрашає стіну житлового будинку й часто стає об’єктом екскурсій. Люди просять врятувати його від руйнування. Мер повідомив, що це питання вже обговорюють із представниками Азербайджану, адже саме ця країна будувала квартал.
«По панно ми працюємо зараз з представниками Азербайджану… Для того, щоб і відреставрувати це панно, і майоліки, які були в дитячому садочку, хоч трошки їх зберегти. І хочемо включити в цей проєкт і фонтан біля Айнуру».
Фомічев додав, що місто не має достатніх ресурсів для самостійної реставрації. Тому він пропонує залучати допомогу країн-будівниць Славутича і надавати подібним архітектурним об’єктам статус культурної спадщини. Це дозволить зберегти їх і передати нащадкам.
Зелені насадження і безпека
Мешканці звернули увагу на кущі та дерева, які в окремих місцях закривають огляд на перехрестях і пішохідних переходах. Мер визнав, що через кліматичні зміни рослинність росте особливо швидко, а коштів на регулярні покоси обмаль. Тому у пріоритеті будуть саме ті ділянки, де від цього залежить безпека містян.
«Покосів ми заклали в цьому році мінімум, бо немає коштів, щоб робити їх регулярно. А трава росте швидко. Так само швидко ростуть кущі і дерева. Будемо звертати увагу там, де це важливо для безпеки людей, і обов’язково їх відстригати».
На завершення
Міський голова подякував славутичанам за активність і закликав продовжувати надсилати запитання до рубрики «Голову даю». Він наголосив, що мешканці мають допомагати контролювати виконання завдань, а усе, що можна зробити вже зараз, місто братиме в роботу та вноситиме до програм.
«Задавайте ваші питання, будьте активними, будемо намагатися відповідати, а те, що можемо робити прямо зараз, будемо виконувати, включати в програми, давати завдання, контролювати, а ви допомагайте контролювати, як виконують фахівці ці всі задачі».
Наприкінці він підсумував особисте ставлення до міста і висловив надію на мирне майбутнє.
«Це наше місто. Славутич – це і моє життя, і моя родина, і мої діти. І це справді те, що найкраще, що в нашому житті є. І, на жаль, війна багато цього найкращого нам перекреслила. І сподіваємося, що ми повернемося до того нашого найкращого життя. Воно, звісно, буде іншим, але мирним».
