Оташів, який колись називали «Чорнобильською Венецією», сьогодні стоїть пусткою. Це поліське село на березі Прип’яті збереглося лише у спогадах, фотографіях і пам’яті тих, хто тут жив.
Про це розповідає Державне агентство України з управління зоною відчуження (ДАЗВ).
До аварії на ЧАЕС в Оташеві було близько 60 дворів. Село жило рибальством, спокоєм поліських краєвидів та відпочинком. Тут діяла база відпочинку «Білий лелека», мисливська станція, пристань «Вигадка». Доглянуті садки, хатини й озера створювали особливу атмосферу, а життя між затоками нагадувало казку.
Під час Другої світової війни в Оташеві точилися запеклі бої за переправи через Прип’ять. Десятьох воїнів, які відзначилися тут, було удостоєно найвищих звань. Але 1986 рік перекреслив усе: після аварії на ЧАЕС село потрапило до зони обов’язкової евакуації. Мешканців вивезли, будинки спорожніли. Дехто згодом повернувся — самопоселенці берегли землю, традиції та дух Полісся.
Сьогодні в Оташеві тихо. Людей більше немає, але в покинутих хатинах ще можна знайти старі фотографії: весілля, свята, усміхнені обличчя, звичайні сільські будні. Це чорно-білі спогади про життя, яке раптово обірвалося.
У ДАЗВ зазначають, що можливо, хтось впізнає на цих фото своїх рідних чи знайомих. Історії, які збереглися у пам’яті людей, дають шанс селу залишатися живим у серцях наступних поколінь.
