Після аварії на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС у 1986 році у навколишнє середовище потрапили стронцій, цезій, уран і плутоній, які мають тривалий період розпаду. Саме тому зона відчуження залишатиметься небезпечною для життя ще тисячі років.
Після аварії на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС у 1986 році у навколишнє середовище потрапили стронцій, цезій, уран і плутоній, які мають тривалий період розпаду. Саме тому зона відчуження залишатиметься небезпечною для життя ще тисячі років.
Про це в інтерв’ю УНІАН розповів голова Державного агентства України з управління зоною відчуження (ДАЗВ) Григорій Іщенко.
Фахівець пояснив, що за 39 років після катастрофи рівень радіаційного фону у зоні відчуження суттєво не знизився. Зокрема, період напіврозпаду уранової групи та плутонію сягає понад 20 тисяч років.
«У зоні є справді небезпечні місця, які постійно фіксують спеціалізовані підприємства та Екоцентр. Туристичні маршрути, що діяли раніше, проходили лише "чистими" територіями, перевіреними дозиметрично та затвердженими офіційно», ‒ зазначив Іщенко.
Він наголосив, що придатною для життя ця територія може стати не раніше ніж через 20 тисяч років. Водночас певні ділянки зони, зокрема так звана «10-кілометрова зона» максимального забруднення, можна використовувати для промислових потреб.
За словами Іщенка, у Чорнобилі роблять ставку на розвиток відновлюваної енергетики. Цьогоріч міністр захисту довкілля та природних ресурсів Світлана Гринчук відкрила сонячну електростанцію потужністю 762 кіловати, збудовану за кошти іспанських інвесторів. Також на самій ЧАЕС уже працює станція Solar на 1 мегават. Разом вони генерують 1,7 мегавата енергії, а у перспективі, за словами голови ДАЗВ, потужність можна збільшити до 2 гігаватів.