На ринку Славутича вирує життя. Гудять генератори, лунають розмови, між рядами ходять покупці. Хтось обирає яблука, хтось уважно розглядає гарбузи чи перевіряє, яка сьогодні риба. Блекаут блекаутом, а ринок живе своїм ритмом – бо людям завжди треба і їсти, і трохи себе потішити.
Ми прогулялися рядами й побачили, що вибір не менший, ніж у звичні дні. Овочі, фрукти, свіжа зелень, риба й м’ясо – все на місці. Особливо кидаються в очі прилавки з гарбузами: великі й круглі, вони нагадують про осінь, яка прийшла в місто, попри всі труднощі.
А поруч – квіти. Їх так багато, що покупці мимоволі зупиняються і розглядають букети. Продавці усміхаються і кажуть: «Купують же!». І справді – навіть коли вдома темно, квіти додають трохи світла.
Біля м’ясного прилавку сміється продавець. Він каже:
«Славутич незламний і ніколи не здається!»
А потім жартує й пропонує сфотографувати його з величезною свинячою ногою, щоб усім було зрозуміло – їсти в місті є що!
Коли запитали про попит, відповів з усмішкою та іронією:
«Та впав. Раніше грошей не було, а тепер нема на чому готувати.»
Ринок у такі дні – це трохи терапія і нагадування про те, що життя триває. Навіть після найтемнішої ночі приходить ранок. І навіть найглибші рани нашої землі ми залікуємо квітами.
