Луб’янка — виселене село у зоні відчуження Чорнобиля, яке поступово поглинає природа. Колись воно славилося гончарством, а вироби місцевих майстрів знали в навколишніх селах.
Про це повідомляє Державне агентство України з управління зоною відчуження (ДАЗВ).
У середині XX століття в Луб’янці мешкало близько тисячі людей, працювала восьмирічна школа. Після аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році жителів переселили, але частина повернулася — вперті та віддані своїй землі. Самопоселенці жили тут і після 2010 року, доглядали городи, тримали худобу, зберігаючи дух свого села.
Остаточно життя в Луб’янці зупинилося близько 2013–2014 років. Тепер тут можна побачити лише здичавіле стадо корів — нащадків тих, що залишилися без господарів. Природа повільно, але невпинно повертає собі територію, яку колись створила людина.
Гончарні вироби луб’янських майстрів і сьогодні зберігаються в експозиції «Пам’ять про Отчий край» Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф у Чорнобилі.
