Унікальні вітражі з покинутого кафе «Прип’ять» знову опинилися у фокусі уваги Державного агентства України з управління зоною відчуження. Їх автор – Віктор Блінов, відомий художник-монументаліст і член Національної спілки художників України.
Про це повідомило Державне агентство України з управління зоною відчуження.
Як розповіла Лариса Піша, членкиня бюро монументальної секції НСХУ, вітраж виконано у надзвичайно рідкісній техніці, що створює ефект тканого гобелену, який світиться. На прозоре кольорове скло монтувалися вузькі смужки зі скла різної довжини — лише півтора сантиметра завширшки та три міліметри завтовшки. Вони щільно прилягали одна до одної, утворюючи гру світла та безліч відтінків.
Ця техніка вимагає у десять разів більше матеріалу, ніж звичайний плоский вітраж, тому є унікальною у світі через свою вартість і складність виконання. Подібних робіт, за словами Пішої, немає більше ніде.
На вітражах зображено жінок серед природи та водної стихії — сонце, небо, хвилі Яновської затоки, а також стилізовані геометричні мотиви, які надають композиціям руху та глибини. Кольорові смужки створюють ілюзію живого світла, що переливається, ніби дихає разом із простором.
До повномасштабного вторгнення працівники Чорнобильської АЕС на чолі з Олександром Новіковим поступово відновлювали вітражі: зварювали рами, встановлювали скло та розчищали приміщення від сміття.
Кафе «Прип’ять» звели наприкінці 1970-х років. Це був невеликий, але затишний заклад із терасою, звідки відкривався мальовничий краєвид на Яновську затоку. Інтер’єр прикрашали вітражі Блінова, які відбивали сонце сотнями барв. Тут часто відпочивали працівники ЧАЕС зі своїми родинами.
Після аварії 1986 року будівля залишилася у зоні відчуження. З часом вітражі зазнали руйнувань — частину пошкодив вітер, частину розтрощили мародери. Та навіть попри це кольорове світло, яке пробивається крізь тріщини скла, продовжує нагадувати про життя і красу зниклого міста.
Світлини: Антон Юхименко, Надія Мудрик-Мочалова. Доаварійне фото – Наталія Пояркова.
