Науковці Чорнобильського Радіаційно-екологічного Біосферного Заповідника спостерігали рідкісний епізод мисливської поведінки видри на березі Прип’яті. Тварина багаторазово пірнала у воду, з’являлася на поверхні та поїдала впольовану здобич.
Про це повідомляє Чорнобильський Радіаційно-екологічний Біосферний Заповідник.
У заповіднику видра є звичним, хоча й малопомітним мешканцем. Це достатньо велика тварина з гнучким витягнутим тілом: дорослі особини важать від 5 до 10 кілограмів, а їхня довжина може сягати 55–100 сантиметрів. За спостереженнями науковців, видри є спритними хижаками, здатними утворювати невеликі групи та активно спілкуватися між собою різноманітними звуками.
Основу їхнього раціону становлять риба, раки, водяні жуки та інші безхребетні. У разі потреби вони здатні полювати на жаб, дрібних гризунів чи водоплавних птахів, а також розоряти гнізда. В зимовий період, коли водойми вкриваються льодом, видри частіше ловлять рибу під кригою та можуть виходити на сушу в пошуках додаткової їжі.
Хоча видри переважно ведуть «водний» спосіб життя, на березі вони поводяться значно активніше: граються, ковзають по льоду та навіть жонглюють камінцями. Науковці зазначають, що такі спостереження дають змогу краще дослідити поведінку цього виду та особливості його життя у зоні відчуження.
