Вифлеємський вогонь миру вчора прибув до Славутича. Його традиційно передали у Чернігові представники Пласту, а до міста вогонь привіз капелан Національної гвардії України отець Юрій Логаза. Сьогодні вогонь запалили під час панахиди у храмі на честь ікони Матері Божої "Неустанна Поміч", а потім разом із родинами загиблих його привезли на кладовище, щоб запалити на могилах полеглих захисників.
Вифлеємський вогонь миру вчора прибув до Славутича. Його традиційно передали у Чернігові представники Пласту, а до міста вогонь привіз капелан Національної гвардії України отець Юрій Логаза. Сьогодні вогонь символічно горів під час панахиди у храмі на честь ікони Матері Божої "Неустанна Поміч", а потім разом із родинами загиблих його привезли на кладовище, щоб запалити на могилах полеглих захисників.
Вифлеємський вогонь миру щороку перед Різдвом мандрує з рук у руки як символ підтримки й надії. У Славутичі його приймають традиційно через пластунів, які передають вогонь далі громадам і храмам.
Цьогоріч Вифлеємський вогонь миру залишатиметься у храмі на честь ікони Матері Божої "Неустанна Поміч" до Різдва. Містяни зможуть прийти до храму, запалити свічку або лампадку і забрати частинку вогню додому.
У суботу, 13 грудня, капелан Національної гвардії України отець Юрій Логаза провів панахиду разом із рідними загиблих. Після молитви родини вирушили на кладовище, щоб запалити Вифлеємський вогонь миру на могилах Героїв.
Сьогодні у Славутичі відбулася зустріч, у якій мовчання говорило гучніше за слова. Родини загиблих Захисників Славутича зібралися разом, об’єднані спільним болем і спільною пам’яттю. Зустріч традиційно розпочалася в Храмі в честь ікони Божої Матері "Неустанна Поміч" УГКЦ у м. Славутич. З спільної панахиди, роздумів про Вифлеємський вогонь миру, який цими днями перебуває у Славутичі, — вогонь надії, що народився там, де колись народилося Світло для всього світу. Вогонь, який нагадує: навіть після втрат життя перемагає смерть, а світло сильніше за темряву.
Отець Юрій Логаза
Для багатьох родин це насамперед знак того, що про їхніх близьких пам'ятають. Вогонь принесли туди, де болить найбільше, і залишили як тиху, але дуже зрозумілу присутність підтримки.
Вони пішли у вічність, але не пішли з нашого життя. Вони — в наших молитвах, у нашій боротьбі, у кожному мирному дні, за який заплачено їхньою кров’ю.
Отець Юрій Логаза
[GALLERY-1640]
Вічна пам'ять полеглим.