29 Листопада 2015
1313
Голодомор… Його жертви… Знищення українських синів і дочок – ця тема найболючіша з усіх, яких торкаєшся вдивляючись у ті страшні роки. У суботу, 28 листопада, о 16:00, разом з усіма свідомими українцями, славутичане на Центральній площі запалили свічки та вшанували пам’ять...
Голодомор… Його жертви… Знищення українських синів і дочок – ця тема найболючіша з усіх, яких торкаєшся вдивляючись у ті страшні роки.
Як потужний засіб, зброя для підкорення непокірних – голод, був широко застосований з давніх давен. Якщо нападники не могли взяти ворожі міста штурмом, то вони брали його в облогу і оборонці, знесиленні голодом, врешті здавалися на ласку переможця, або гинули.
З кожним роком все меншає свідків, мало хто з безпосередніх учасників вижив у перші два голодомори 1921-1923, та 1932-1933 рр., а ще менше з них пережили події буремних років побудови світлого майбутнього для всього людства – громадянську війну, «стройку комунізму», Другу світову. Свідків повоєнного голодомору 1946-1947 рр. більше, але донедавна їхні уста були скуті мовчанням, бо до самого кінця радянських часів сама згадка про голодомори була заборонена під страхом тяжкої кари.
У суботу, 28 листопада, о 16:00, разом з усіма свідомими українцями, славутичане на Центральній площі запалили свічки та вшанували пам’ять жертв голодомору в Україні.
Дуже емоційна промова Валентини Олексіївни Ткаченко дозволила відчути жахи радянського геноциду, метою якого було винищення української нації.
Ось що сказала вона: «Сьогодні Україна та світ поминає жертв найбільшої трагедії в історії людства – Голодомору. Ми, славутичани, зібрались на центральному Майдані міста й разом з усіма людьми запалили поминальні свічі. Говорили містяни, священники. Було багато дітей. Та не прийшли керівники міста: ні міський голова, ні секретар міськради, ні більшість представників виконавчої влади. Як же так можна? Ми можемо дотримуватись різних політичних поглядів. Та перш за все ми – люди. Як можна не пом’янути 1 500 000 дітей України, закатованих найстрашнішою зброєю – голодом? Пройшло з тих пір уже 82 роки, що ви не можете їм простити?... Не хочеш запалити свічу за вбитими голодом українцями-- то прийди й запали її в пам’ять мільйонів казахів, що теж були замордовані голодом в цьому ж році. Чи за мільйонами замучених голодомором Донських козаків. Голодомор – геноцид українського народу і має бути засуджений».
