Малярія у Славутичі

Нещодавно у місті Славутич було зафіксовано випадок захворювання на малярію. Хворий приїхав додому з однієї з країн, ендемічних з цього захворювання. На даний час пацієнта повністю вилікувано, але ж він досі знаходиться на диспансерному обліку. З метою профілактики та...

Нещодавно у місті Славутич було зафіксовано випадок захворювання на малярію. Хворий приїхав додому з однієї з країн, ендемічних з цього захворювання. На даний час пацієнта повністю вилікувано, але ж він досі знаходиться на диспансерному обліку.

З метою профілактики та роз’яснювальної роботи Т. Є. НЕЗДЕМОВСЬКА, завідувачка Славутицького відділу лабораторних досліджень об’єкту з особливим режимом роботи ДУ «Київський ОЛЦ Держсанепідслужби України», надіслала до редакції статтю про це інфекційне захворювання.


Малярія – це гостре інфекційне захворювання, що викликається декількома видами плазмодіїв. Вражає червоні кров’яні тільця людини, печінку й селезінку.

Причини виникнення

Збудником малярії є малярійний плазмодій, що паразитує в організмі самки комара роду Anopheles. У момент укусу комахи разом з її слиною відбувається вприскування інфекції, що й призводить до зараження людини. Разом із кров'ю збудник малярії розноситься по організму, осідаючи головним чином в клітинах печінки, де й починається процес їх активного розмноження. Через деякий час збудник малярії потрапляє в кровотік і проникає в еритроцити, результатом чого стає їх руйнування. Малярією можна заразитися від носія інфекції або безпосередньо від хворого при переливанні крові, використанні недостатньо оброблених інструментів, а також при здійсненні різних лікувально-діагностичних маніпуляцій. Малярія може передаватися від матері до дитини
внутрішньоутробно через плаценту.

Перебіг захворювання залежить від типу збудника. Залежно від виду збудника, від моменту зараження до зовнішнього прояву симптомів малярії може минути від 10 до 40 днів.

Існує декілька видів плазмодіїв, котрі можуть викликати малярию в людини:

– триденна малярія (збудник – Plasmodium vivax) – інкубаційний період триває від 7 до 21 доби (іноді до 8–14 місяців). Загальна тривалість захворювання складає 2–3 роки і супроводжується ближніми й віддаленими рецидивами, напади повторюються через добу;

– чотириденна малярія (збудник – Plasmodium malariae) – з інкубаційним періодом від 21 до 42 діб, напади повторюються через дві доби;

– овале-малярія (збудник – Plasmodium ovale) – за кліничними ознаками є схожою з триденної, але відрізняється набагато легшим перебігом. Інкубаційний період триває не менше 10–20 діб. Тривалість малярії даного типу становить 3–4 роки; напади повторюються через добу;

– тропічна малярія (збудник – Plasmodium falciparum) – інкубаційний період – від 7 до 16 діб. Тривалість захворювання – від 6 до 12 місяців. Напади повторюються через добу, при важкій формі вони тривають 24–36 години з дуже короткими періодами нормальної температури. При цьому різновиді захворювання можливе порушення функцій мозку – церебральна малярія. Проявляється підвищенням температури до 40°С, сильним головним болем, сонливістю, маренням. У 20% випадків наступає летальный наслідок.
Симптомы триденної й чотириденної малярії без лікування стихають на протязі 10–30 діб. Можуть спостерігатися рецидиви.За відсутності лікування може развинутися легка жовтянка, збільшуються селезінка й печінка.

Епідеміологія

Джерелом інфекції є хвора людина або паразитоносій, у тропіках – також деякі види мавп. Зараження відбувається під час укусу самкою малярійного комара. Активність комарів припадає на теплу пору року: в районах з помірним і субтропічним кліматом – літньо-осінні місяці зі стійкою середньодобовою температурою понад 16°С, у тропічній зоні – майже цілорічна. Зрідка трапляється зараження при переливанні інфікованої донорської крові, оперативних втручаннях, трансплацентарно, під час пологів, при використанні недостатньо простерилізованого інструментарію. Сприйнятливість висока. Імунітет при малярії нестійкий, короткочасний. Перехресного імунітету до різних видів малярії немає.

Зараз малярія реєструється в більш як 100 країнах. Найбільш поширена триденна малярія, однак 98% усіх летальних наслідків зумовлено тропічною малярією. Розповсюдження овале-малярії невелике і займає частину Західної і Центральної Африки, зустрічається поодиноко в країнах західної частини Тихого океану. Активні осередки малярії є в Узбекистані, Таджикистані, Азербайджані.

Завдяки проведенню широкого комплексу протиепідемічних заходів на території України після 1951 року малярія практично не виявлялась. Однак ситуація з цією інфекцією в світі залишається напруженою і в останні роки погіршується. Частішають випадки завозу малярії в нашу країну, в тому числі й до Славутича. Введення поливного рільництва створює умови для збільшення чисельності комарів, у тому числі малярійних, а це сприяє виникненню місцевих випадків хвороби.

Діагностика ґрунтується на клініко-епідеміологічних даних: перебування в несприятливій щодо малярії місцевості.

Диспансеризація

Оскільки джерелом інфекції є хворий і носій, їх потрібно своєчасно виявити, ізолювати та лікувати. З цією метою лікар КІЗу та дільнична служба здійснюють нагляд за особами, котрі прибули з неблагополучної місцевості. Диспансеризація продовжується не менше 2-х років.
При взятті на диспансерний облік особа, що прибула з місцевості, неблагополучної щодо малярії, одержує профілактичне лікування, незалежно від того, хворіла вона на малярію чи ні. Ліки приймаються під суворим наглядом лікаря.

Профілактика та заходи в осередку

Малярія віднесена до хвороб, при яких передбачено санітарну охорону території держави та обов'язкову реєстрацію. Профілактика малярії спрямована на зниження ризику зараження людини шляхом своєчасного звернення до лікаря й лікування захворювання, стерилізації медичних інструментів. З метою профілактики малярії людям, які виїжджають до країн Південно-Східної Азії, Латинської Америки та Африки, проводять курс хіміопрофілактики за допомогою відповідних препаратів, призначених лікарем-інфекціоністом. Неспецифічною профілактикою малярії є застосування електричних фумігаторів і репелентів, установка протимоскітних сіток на вікнах та дверях. Важливого значення надають боротьбі з переносником – це й меліоративні роботи, й обробка місць виплоду комарів інсектицидними препаратами, й використання біологічних методів.