28 Квітня 2016
2057
Цього року весь світ вшановує 30-ті роковини Чорнобильської катастрофи. Жителям нашого міста, як жодному місту України, ця дата особливо хвилююча та болюча. Бо саме Славутич будувався після аварії як місто енергетиків Чорнобильської АЕС. Сьогодні в ньому проживає разом із сім’ями...
Цього року весь світ вшановує 30-ті роковини Чорнобильської катастрофи. Жителям нашого міста, як жодному місту України, ця дата особливо хвилююча та болюча. Бо саме Славутич будувався після аварії як місто енергетиків Чорнобильської АЕС. Сьогодні в ньому проживає разом із сім’ями...
Цього року весь світ вшановує 30-ті роковини Чорнобильської катастрофи. Жителям нашого міста, як жодному місту України, ця дата особливо хвилююча та болюча. Бо саме Славутич будувався після аварії як місто енергетиків Чорнобильської АЕС.
Сьогодні в ньому проживає разом із сім’ями багато ветеранів ЧАЕС та учасників ліквідації наслідків цієї техногенної катастрофи. У ці квітневі дні в Загальноміському бібліотечно-інформаційному центрі міста прохолодять численні заходи, на яких обов’язково присутні учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Серед таких заходів і виставка дитячого малюнку «Відлуння Чорнобиля…» зразкової студії образотворчого мистецтва «АКВА». Виставка відрита в читальній залі бібліотечного центру. Художні роботи цієї виставки створювали вже внуки тих, хто приборкував атомну стихію. І тому про саму аварію та її вплив на оточуючу природу вони знають не тільки від керівника студії Марії Дмитрівни Тетеріної, а в першу чергу від своїх батьків, дідусів і бабусь. Саме враження від почутого студійці відтворили в представлених малюнках. Вони малювали про те, що їх сьогодні найбільше хвилює і цікавить, малювали те, що їх оточує. У роботах видно, що діти гостро переживають біль тих трагічних подій і передають це чорними кольорами.
Старші вихованці студії більш глибоко усвідомлюють трагедію та чорнобильський біль – і роботи в них доволі серйозні, емоційні. Та в більшості своїй діти все-таки дивляться на світ наївно і зі світлими думками. І тому зовсім юним студійцям, звичайно, ще важко відчути драматизм катастрофи. Вони за своєю природою завжди оптимісти. Тому малюють те, чим вони живуть: Україну, рідне місто, улюблені іграшки, сонечко, квіти, ангелів...
У цих малюнках через різноманітні художні образи, символи та яскраві кольори проглядається їх надія на майбутнє, на майбутнє без трагедій і катастроф. Своїми роботами діти говорять дорослим, що хочуть бачити цей світ тільки в кольорах веселки!
Світлана НІКОЛЬСЬКА