29 Червня 2014
2515
Звісно, без відповіді на статтю А. Кисельова «Ісхаков і Удовиченко», яка з’явилася в Інтернеті, залишити читача не можливо, так як це не тільки і не стільки політика, а в чистому вигляді політиканство та спроба відвести увагу від головного протиріччя, яке виникло.
Володимир Удовиченко
Дуже не коректно, коли Ви, пане Кисельов, поряд ставите прізвище та ще й хочете провести паралель Ісхаков і Удовиченко. Це дуже спрощений і примітивний підхід. По-перше, треба оприлюднювати автобіографію, весь трудовий та політичний шлях, життєві досягнення з одного боку Ісхакова, а з іншого – Удовиченка. Тоді в цьому є сенс. І тоді зацікавлена людина зможе визначитись, чи коректно, чи ні ставити поряд Ісхакова і Удовиченка. Якби це було порівняння з собою, це було б коректно. А так ні! По-друге, я дам відповідь по принциповим питанням. Цитую автора статті:
«Конструкция, заботливо выстроенная Владимиром Петровичем в нашем городе за все эти годы, не просто дала серьезную трещину. Привычный устоявшийся мирок Славутича начинает рушиться, как недостроенная баня имени Гриши Булавина. В местном царстве начинаются бунты и волнения. Первая ласточка – это, на мой взгляд, скандальная отставка местных милицейских начальников.»
Звісно, що на такі речі треба відповідати. Яке треба мати зло і ненависть до міста в якому ти проживаєш, щоб взагалі так мислити ? Якби такі видатні небайдужі політики, як пан Кисельов, зрозуміли, що в місті щось не те, то він би перший ( як і до цього було ), шукав би іншої гарної долі, так як багато їх шукало, але врешті-решт поверталися до Славутича, який виявляється дає їм найбільше. Бо Славутич – це «не мирок» окремих людей і депутатів в т.ч., це - цілий світ відносин маленького, але з прекрасною гордою історією міста, історією колективу Чорнобильської атомної електростанції, а для кого - це «мирок», то хай і залишається з його «мирком».
А недобудовану Баню Гриші Булавіна ми пережили і переживемо. Якщо Ви вважаєте себе хоча б трішки підприємцем, то це не тільки не коректно, а й брутально. Те, що трапилось з Булавіним, може трапитись з будь-ким. Я не захищаю Булавіна, а захищаю об’єктивність. Саме вчора було повідомлення, що один з об’єктів - фабрика полуфабрикатів, яку він придбав і яка розвалюється, уже викуплена. Приступив до роботи новий господар і будемо йому допомагати, як і всім підприємцям, щоб успішно реалізувався цей проект, а все останнє повинно бути на совісті пана Кисельова.
Щодо «первой ласточки бунтов и волнений» скажу: Славутич завжди був вірний собі, і перший, справжній український майдан працівників атомної енергетичної промисловості був у місті Славутичі, за сприяння профкому ЧАЕС та міської влади. Я думаю славутичани пам’ятають той майдан з багаттям на площі міста Славутича, при допомозі особисто голови профкому ЧАЕС Лича О.В. та міського голови, які обороняли цей майдан. І прийшлось, на той час, президенту НАЕК «Енергоатом» Дудченко М.П. приїхати і домовлятися з атомниками. А привезені до Славутича люди із Макарова і Іванкова - це не майдан, це використання «політиками» та чиновниками залежних людей ТОВ «Зелена енергія Т». До цього є всі коментарі, хто захоче розібратись. Тим більше, сам міський голова пояснив це скрутне становище і передав відповідні документи безпосередньо робітникам.
Тепер щодо відставки «местных милицейских начальников». Міський голова взяв на себе всю відповідальність і вирішення проблеми без залучення жодних народних депутатів, жодних міністрів, керівників на рівні міської влади. Далі був судовий процес, але вже тоді ні начальник міліції, ні його заступник не працювали.
Все останнє - це спроба використати Славутич, використати цю ситуацію для того, щоб було гірше, а ми робимо все для того, щоб було краще в Славутичі. Але не забулась іще доля пенсіонера, з якого зробили практично раба, забирали усі кошти, які платила йому держава. На жаль, з його смертю все залишилось в історії без розгляду.
Повернуті нагороди пана Ісхакова міський голова прийняв таким чином - підготовлене відповідне розпорядження про передачу цих нагород до міського архіву. Ісхаков має нагороди не тільки міської влади, а і обласної влади, і Верховної Ради України, які вручались виключно за представлення міського голови. Для розуміння причини головного конфлікту, який виник, до розпорядження додані відповідні документи:
1. Доповідна записка начальника відділу приватизації щодо подій, які відбувалися по орендним відносинам підприємств пана Ісхакова.
2. Відповідне рішення виконкому, яке зобов’язує Фонд регіонального розвитку розірвати договір оренди з паном Ісхаковим, з урахуванням тих об’єктивних причин, які досліджені і які сьогодні обговорюють славутичани.
3. Додається заява Репіха Ю.В. - порядного, успішного підприємця до Генеральної прокуратури. Він має великий авторитет в м. Славутичі і якого «обмахлювали», причому за участі представників тієї ж міської влади.
4. Проект рішення сесії, який на превеликий жаль не пройшов при поіменному голосуванні. Ніхто з депутатської групи пана Ісхакова «Альтернатива» не підтримав його, а всі утрималися. Але щоб не підтримати це рішення, треба втратити останню совість, яка є у людини, тим більше у політика, тим більше у депутата Славутицької міської ради. Саме про це і сказав на сесійному засіданні підприємець, депутат Волков О.В.
5. Додається газета «Тедедень Славутич» про події на сесії з інформацією щодо орендних відносин, що стали причиною конфлікту.
А щодо вислову «горожане просыпаются», то скажу, що Славутичани ніколи і не спали! Вони пройшли історію будівництва міста, страшну історію боротьби «політиків і політиканів» проти колективу Чорнобильської станції, вони пережили соціальну трагедію дострокового закриття атомних блоків ЧАЕС і залишились Славутичанами, і мають сьогодні конкурентне місто, з високим рівнем якості життя, послуг, які надаються в дуже складних умовах української дійсності. Це завоювання усіх Славутичан і нікому його не розтоптати.
Мене дорікають за Партію регіонів. Я йшов до партії, щоб робити ті реформи, про які ми говоримо понад 20 років. У Славутичі я все робив для того, щоб те, що сьогодні тільки планується, було реалізовано в маленькому містечку. Модель місцевої демократії (партисипативної демократії) давно вже реалізована і працює в м. Славутичі, і дає можливість небайдужим Кисельовим брати активну участь у громадському житті міста. І тільки Славутичани можуть бути суддями і свідками в цьому.
До відома: мер був і залишається почесним головою партії Совість України. Пан Кисельов, як ніхто це знає. І поки я мер, і поки Славутичани мені довіряють пост міського голови, я буду заходити в будь-який кабінет, туди, де вирішується доля Славутича, колективу Чорнобильської станції і Славутичан. А якщо мені треба буде записатись до Господа Бога (вибачте за таку фамільярдність) - я запишусь через нашого отця Іоанна, причому не Московського патріархату, не Київського патріархату, а Славутицької Православної Церкви. Запишусь через пана Вальдемара – священника Римо-Католицької церкви, через молодого священика пана Юрія - священика Греко-Католицької церкви, де відвідено землю для будівництва храму. Навіть у цьому Славутичанам є куди піти, обрати та реалізувати своє священне право на релігію. Але все це буде виключно в інтересах Славутичан!
У котрий раз хотілось би закінчити цю відповідь російською мовою «Не дождетесь». Славутич витримає будь – які випробовування, тому що він сильний духом!
Щоб учасники форумів в соціальних мережах - вКонтакті, Factbook розуміли шлях, який пройшла влада Славутича, міська влада, на чолі з міським головою, сам міський голова під час подій Революції гідності, і щоб можна було просто повернутись до цієї історії, була випущена збірочка міським головою «Влада для людей, а не люди для влади». З нею можна познайомитись на сайті:
http://e-slavutich.gov.ua/government/mayor/SitePages/Documents.aspx
Назва збірки - це цитата із моєї книги «Вічний пошук істини» Суспільство і влада», яка вийшла в 2010 році.
Міський голова В.П. Удовиченко
