«Домовитись» можна

У листопаді 2012 року були внесені зміни до Кримінально-процесуального кодексу України (далі – КПК). Зокрема цікавим корективом стала можливість укладення угод. Тобто сторонам конфлікту дається можливість самим вплинути, запропонувати вирішення умов покарання за злочин.

У листопаді 2012 року були внесені зміни до Кримінально-процесуального кодексу України (далі – КПК). Зокрема цікавим корективом стала можливість укладення угод. Тобто сторонам конфлікту дається можливість самим вплинути, запропонувати вирішення умов покарання за злочин. Важливо, що в цьому випадку правопорушник не звільняється від покарання, але лише на добровільних умовах має згоду домовитись про міру покарання із постраждалою стороною.
У кримінально-процесуальному законодавстві існує два види угод: про примирення між потерпілим та підозрюваним або обвинуваченим та угода про визнання винуватості, яка укладається між прокурором та підозрюваним або обвинуваченим. Укладання таких угод не може суперечити законодавству, тому перебільшувати або применшувати міру покарання, що передбачена КПК, неможливо.

– Найбільш поширені кримінальні провадження, в яких укладаються угоди в місті Славутич – умисне легке тілесне ушкодження (ст. 125 Кримінального кодексу України). У 2013 році було укладено ЧОТИРИ угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним. Угод про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним було укладено ТРИ, – розповідає прокурор прокуратури міста Славутич Київської області, юрист 3 класу Зоріна МЛАДАНЕВИЧ.
Звісно, використати підписання такої угоди може не кожен. Прокурор повідомляє про цю можливість сторони, якщо був вчинений злочин легкої або середньої важкості. У випадку укладення угоди про визнання винуватості допустимими залишаються тяжкі злочини, але тільки коли шкода була завдана лише інтересам держави. Не є можливим укласти угоду, коли у справі є потерпілий. Такі угоди між прокурором та обвинуваченим в місті Славутич були укладені, наприклад, у справі про купівлю наркотичних засобів для власного вжитку.

– Я вважаю, що інститут угод – позитивна практика, адже дозволяє зекономити час. Звичайно, є суспільний інтерес у швидкому розкритті того чи іншого кримінального правопорушення. Якщо сторони досягли угоди, то прокурор і слідчий зупиняють проведення досудового розслідування і угода направляється відразу до суду. Тільки у випадку, якщо угода не була затверджена судом, то прокурор може затримати її і провести відповідно до законодавства необхідні слідчі дії, – наголошує Зоріна МЛАДАНЕВИЧ.
Виконання угоди, як і її зміст, чітко контролюється прокуратурою міста. У справі із купівлею наркотичних речовин, наприклад, за словами прокурора, правопорушник був зобов’язаний пройти лікування проти наркоманії, сплатити штраф і відповідно прозвітувати про це прокуророві. Для цього потрібно було пред’явити всі документи: квитанцію за сплату штрафу, довідки та виписки з лікарні.

Сучасне законодавство України, зокрема Кримінально-процесуальний кодекс, дедалі більше наслідує та користується аналогами із зарубіжної практики. Наприклад, у США сьогодні є можливим укладання подібної угоди з визнання вини за використання альтернативних видів виправного впливу. У практиці німецького кримінально-процесуального законодавства існує також укладання судових угод за виконання конкретних вимог. Тому сьогодні вивчення досвіду впровадження укладання угод в Європі та інших країнах далекого зарубіжжя може лише допомогти учасникам кримінального процесу чітко та правильно обумовити інтереси сторін.

Ірина БРОХ