Стаючи дорослими діти починають відчувати безліч емоцій. Вони знають, що всі почуття різні й часом навіть погані, але їм не вистачає досвіду, щоб зрозуміти, з чим саме вони мають справу. Діти просто говорять батькам, що щось не так, навіть коли не впевнені, що саме. Нехай діти і бачать світ по-іншому, не варто намагатися виховати в них іншу ...
Стаючи дорослими діти починають відчувати безліч емоцій. Вони знають, що всі почуття різні й часом навіть погані, але їм не вистачає досвіду, щоб зрозуміти, з чим саме вони мають справу. Діти просто говорять батькам, що щось не так, навіть коли не впевнені, що саме. Нехай діти і бачать світ по-іншому, не варто намагатися виховати в них іншу ...
Стаючи дорослими діти починають відчувати безліч емоцій. Вони знають, що всі почуття різні й часом навіть погані, але їм не вистачає досвіду, щоб зрозуміти, з чим саме вони мають справу. Діти просто говорять батькам, що щось не так, навіть коли не впевнені, що саме.
Нехай діти і бачать світ по-іншому, не варто намагатися виховати в них іншу думку або погляди на ситуацію, що склалася. Почуття дитини постійно змінюються, а процес дорослішання викликає у неї замішання. Тому робити з боку якісь певні висновки про стан її здоров’я було б неправильно. Діти повинні самі говорити батькам про свої симптоми, чекаючи від них мудрої поради і допомоги. До недавніх пір більшість дорослих взагалі нічого не знали про існування психічних розладів у дітей крім СДУГ та інших пересічних проблемах поведінки. Навіть будучи дорослими, ми все одно не сприймаємо тривожні стани настільки серйозно, наскільки мали б.
Більшість людей схильні вважати, що тривожність – це всього лише звичайний прояв страху. Але в реальності вона не обмежується страхом і часом може приводити до виснаження. Яка дитина не стикається з ситуацією, коли їй хочеться сховатися за спиною батьків, тому що на вулиці темно або тому що вона почула гучний звук? Такі моменти викликають у дітей страх, але це не повинно викликати у батьків приводів для занепокоєння. Але іноді у малюків розвивається тривожний розлад, що впливає на їхні стосунки, освіту і загальну якість життя.
Згідно з дослідженнями, як мінімум 1 з 8 сучасних дітей страждає від тривожного розладу. Якщо на це не звертати уваги, він може перерости в більш складну форму, перешкоджаючи можливості дитини ладити з однолітками, викликаючи безсоння і навіть провокуючи залежність від шкідливих речовин.
На жаль, проігнорований тривожний розлад може породити у дитини почуття нікчемності, а воно – привести до неуспішності в школі, заважаючи повній реалізації її потенціалу. Ще один наслідок бездіяльності батьків – поява депресії. Але як можна запобігти настільки трагічному сценарію?
Навчіться помічати крик вашої дитини про допомогу. Іноді її тривожність проявляється абсолютно несподіваним чином.
Так, уважно стежте за наявністю наступних симптомів:
Постійні болі в животі в стресових ситуаціях,
Хвилювання,
Неспокійна поведінка,
Уникнення людей і ситуацій при найменшому натяку на стрес,
Сльози при виникненні проблем,
Проблеми з рішенням труднощів,
Крайній перфекціонізм,
Неадекватний механізм адаптації або членоушкодження (дитина кусає, дряпає, щипає себе або рве на собі волосся).
Якщо ви бачите, що дитина перебуває в постійному стресі, і це позначається на її щоденному житті, радимо звернутися за допомогою до фахівця. Рання діагностика підвищує ймовірність позитивного ефекту від психологічної допомоги без подальшого медичного втручання.
Але найголовніше – прислухайтеся до своїх дітей (в межах розумного, звичайно). Використовуйте свої знання, стежте за нормальною поведінкою дитини і за її звичками. Настільки прості дії з боку батьків насправді здатні допомогти подолати дитині будь-які труднощі на світі.
За матеріалами