Іноді виникають ситуації, коли воникає потреба сказати тверде НІ. Але ми, всупереч своєму бажанню, за звичкою мимримо «так». Хоча це саме “так” тягне за собою відповідні зобов’язання, які потрібно виконувати на шкоду собі. Які причини цього явища? І чи можна навчитися коректно відмовляти так, щоб не зіпсувати відносини в майбутньому?
Іноді виникають ситуації, коли воникає потреба сказати тверде НІ. Але ми, всупереч своєму бажанню, за звичкою мимримо «так». Хоча це саме “так” тягне за собою відповідні зобов’язання, які потрібно виконувати на шкоду собі. Які причини цього явища? І чи можна навчитися коректно відмовляти так, щоб не зіпсувати відносини в майбутньому?
Причини, за якими ми не можемо сказати “ні”
Типова причина, через яку ми змушені погоджуватися зі своїм візаві, полягає в характері. Йдеться про невпевнених у собі людей, можливо, з порушеною нервовою системою, які турбуються через те, що про них скажуть. І цим тут же починають користуватися ті, хто не має совісті і делікатності.
Явно чи приховано подібні особистості маніпулюють безхребетним співрозмовником, щоб досягти своєї мети. Парадокс полягає в тому, що той, кого експлуатують, буває навіть радий допомогти! Уже говорилося, що його залежність від сторонньої думки сильна, і у неї увійшло в звичку весь час пристосовуватися до конкретних обставин. На першому плані у такого суб’єкта виключно прохання і бажання оточуючих, а не власні потреби і бажання.
З цього випливає висновок: щоб навчитися грамотно і вдало вимовляти “ні”, для початку важливо реально захотіти це. А для цього доцільно точно визначити власну життєву позицію. Це буває не легко. Наприклад, звичка діяти на догоду іншим може вкоренитися ще в дитячі роки, коли хтось із батьків страждає шкідливою звичкою (алкоголізмом), і члени його сім’ї перебувають в постійному страху не загострювати ситуацію. По ходу дорослішання зазначена (далеко не корисна) звичка стає нормою поведінки.
Надто суворі батьки, які використовують тиск як ключовий метод, а не терпляче пояснюють певні проступки, причіпки будь-якого приводу і, звичайно, страх покарання теж можуть трансформувати слухняну дитину в пасивного виконавця, який і в перспективі не може вимовити «ні» навіть в явно невигідних для нього життєвих обставинах.
Хочете навчитися відповідати “ні”? Проаналізуйте власне минуле і спробуйте розібратися, в чому причина подібної патологічної поступливості. А після усвідомлення цієї самої причини важливо визначити власну шкалу життєвих пріоритетів. Зі зворотного боку, часто причина нездатності відповідати “ні” ховається в неправильно побудованій системі цінностей. Наприклад, наш персонаж цілком добровільно приміряв на себе роль хорошого хлопця. Якщо все саме так, важливо усвідомити, що завжди і для всіх бути добрими нереально. Інакше доведеться весь час робити щось на шкоду своїм бажанням і принципам (грати за чужими правилами).
3 прийоми навчитися грамотно відмовляти і водночас не зіпсувати відносини
Будемо практикуватися в умінні говорити «ні».
“Не хочу”
Навчіться заявляти: “не хочу”. Таке ваше бажання, або, в цьому випадку – небажання. Якщо слідом за цим прозвучало запитання “чому?”, потрібно назвати пару серйозних причин.
У разі приведення більшого числа причин відмови вони послаблюють одна одну і починають походити вже на виправдання. Ваш візаві неодмінно відчує це. І він захоче переконати вас в елементарній можливості розв’язання всіх представлених складнощів і вашої практичної можливості зробити те, від чого ви відмовляєтеся.
Зміна теми діалогу
Метод добре працює в разі спілкування з малознайомими людьми, які якоїсь причини вирішили вами покористуватися.
Як тільки стане ясно, до чого саме хилить ваш співрозмовник, постарайтеся невимушено змінити тему діалогу. Перемістіть фокус уваги вашого візаві на щось інше, наприклад, запропонуйте чашечку кави.
Згадайте “ненароком, що вас просив зайти шеф, що необхідно в екстреному порядку зателефонувати комусь і ін.
“Переворот” ситуації
Досить ефективний прийом відповісти “ні” і при цьому не зіпсувати відносини – “перевернути” конкретну ситуацію таким чином, щоб від вас як потенційного виконавця відмовився сам співрозмовник.
Для цього створіть ілюзію власної згоди: «Так, але…». Скажіть, що ви із задоволенням зробите те, про що вас просять. Але не раніше, ніж через два тижні. Так як зараз ну зовсім немає часу.
